Запоріжжя
особливо відзначилися бетонярі Г. Лошкарьової і М. Тарасенко, опоряджувальники П. Дегтяра, монтажники І. Касапова. У березні 1945 року міськком партії разом з міськкомом комсомолу провели перший недільник на Дніпробуді. З того часу такі недільники стали традиційними. Трудовий ентузіазм запоріжців виявлявся на кожному кроці. На початку 1945 року в місті працювало понад 7 тис. стахановців.
Водночас з відбудовою промислових підприємств запоріжці докладали багато зусиль До відродження міського господарства, навчальних і
Поступово відновлювали роботу заклади охорони здоров'я, освіти, культури тощо. На день першої річниці визволення міста вже діяло 19 медичних і 12 дитячих дошкільних закладів, 33 школи, в яких навчалось близько 10 тис. дітей, 2 медичні училища, алюмінієвий технікум, а також 2 інститути. Протягом наступного року кількість амбулаторій, Поліклінік і лікарень подвоїлася. В місті працювали 32 робітничі клуби, багато червоних кутків, 7 бібліотек, 11 кіноустановок. У 1944 році почали діяти Український музично-драматичний театр ім. Щорса, театр ляльок, цирк, обласна філармонія і будинок народної творчості.
Переможне закінчення Великої Вітчизняної війни дало змогу радянському народові зосередити всю увагу на мирному будівництві. Вже у 1945 році підприємства міста випустили йродукції на 78,5 млн. крб. За роки першої післявоєнної пятирічки запоріжці Мали відбудувати всі енергетичні, металургійні і машинобудівні підприємства. Бороїьбу за успішне вирішення цього важливого завдання очолила Запорізька партіййа організація. У січні 1945 року в місті налічувалося 149 первинних партійних організацій, на обліку в яких перебувало 2950 членів і кандидатів у члени партії.
Це були переважно молоді комуністи, але вони пройшли бойовий гарт і стали активними бійцями господарського фронту. З відродженням індустрії партійна організація міста швидко зростала. На 1 січня 1950 року вона вже налічувала понад 11 тис. комуністів, об'єднаних у 443 первинні організації. Найбільш численними серед них були партійні організації «Запоріжбуду», «Дніпробуду» і «Запоріжсталі». Трест «Запоріжбуд» очолював умілий організатор виробництва, досвідчений господарник В. Е. Димшиць, нині заступник голови Ради Міністрів СРСР, голова комітету по матеріально-технічному постачанню при Раді Міністрів СРСР. Відродженням Дніпрогесу керував Ф. Г. Логінов, відомий у країні організатор будівництва багатьох енергетичних гігантів.
Враховуючи велике значення відбудови Дніпрогесу, восени 1946 року тут було створено районний комітет партії. Партійна організація будови налічувала понад 600 чоловік. Дніпрогес став справді всенародною будовою, де пліч-о-пліч працювали представники 23-х національностей країни. Доброї слави зажили тут алтайські комсомолки Муравйова і Петрова, бригади бетонярів грузина Квиникадзе, підривників казаха Колкєєва та багато іщпих. Колективи 120 різних промислових підприємств постачали дніпробудівцям обладнання, матеріали тощо.
7 липня 1944 року, коли було вкладено перший кубометр бетону, почалася епопея другого народження Дніпрогесу, а 3 березня 1947 року перший відбудований агрегат Дніпрогесу дав струм. Невдовзі, 8 червня того ж року, після шестирічної перерви відкрилося судноплавство по Дніпру. 22 жовтня під промислове навантаження став другий агрегат Дніпрогесу, а 13 грудня — третій. За дострокове введення в дію першої черги гідростанції 645 учасників будівництва нагороджено орденами і медалями СРСР, з них 10 чоловік одержали найвищу нагороду — орден Леніна. За великі заслуги у відродженні Дніпрогесу колектив будівельно-монтажного управління «Дні- пробуд» нагороджено орденом Леніна, а головного механіка О. Г. Іванова за істотне вдосконалення меїодів спорудження відзначено Державною премією 1947 року. Достроково, 12 червня 1950 року, останній дев'ятий агрегат одержав промислове навантаження. Потужність Дніпрогесу проти довоєнної зросла на 90 тис. квт. Рівень води у Дніпрі піднято на 37,5 метра. По 11-ти лініях електропередач станція щороку дає країні 3,5 млрд. квт-годин електроенергії. За докорінне вдосконалення методів відбудови Дніпрогесу у 1951 році присуджено Державні премії в галузі науки і техніки начальникові Дніпробуду Ф. Г. Логінову, головному інженерові І. І, Кандалову та іншим.
Славною трудовою епопеєю ввійшла в історію міста відбудова комплексу металургійних підприємств. Наприкінці 1945 року почались роботи по відродженню перлини півдня—заводу «Запоріжсталь». У вересні 1946 року сюди прибув монтажно-будівельний полк; в цілому ж на будівельних майданчиках гіганта працювало 50 тис. робітників. У 50 промислових центрах країни 210 заводів виконували замовлення «Запоріжбуду». Завдяки масовому трудовому героїзмові будівельників і монтажників завдання партії й уряду по'відбудові заводу виконано своєчасно. В жовтні 1947 року запоріжці відправили на автозаводи Москви і Горького перші ешелони холоднокатаного сталевого листа. 1949 рік став завершальним у відродженні заводу. За досягнуті успіхи колективи тресту «Запоріжбуд» і заводу «Запоріжсталь» нагороджено орденом Леніна. Понад 1800 будівельників, монтажників і металургів відзначено орденами і медалями СРСР. Ряд запоріжбудівців, у т. ч. О. С. Мороз, П. В. Жуков, П. А. Авдєєв, О. В. Шелаг, Н. І. Лука- шин удостоєні Державних премій.
Протягом 1945—1950 рр. відродились також й інші металургійні підприємства. Почали видавати продукцію заводи електродний та абразивних виробів, «Комунар», став до ладу коксохімічний завод, а наприкінці 1948 року першу післявоєнну плавку видав електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»; єдиний у республіці Дніпровський алюмінієвий завод фашисти дощенту зруйнували. Перша його черга стала до ладу 1949 року;