Велика Знам'янка
Велика Знам'янка — село, центр однойменної сільської Ради. Розташована на березі Каховського водоймища, за 9 км на південний захід від райцентру. З районним та обласним центрами має шосейне і водне сполучення. Відстань до найближчої залізничної станції Нікополь — 20 км (через Каховське водоймище). Населення — 11 тис. чоловік. Сільській Раді підпорядковане також с. Новоолексіївка.
Сучасна Велика Знам'янка заснована державними селянами із Стародубського повіту Чернігівської губернії, які оселилися тут ще в 1780 році. У квітні 1785 року вони одержали від казни землю по лівобережжю Дніпра і стали розводити худобу та сіяти хліб. Того ж року сюди переселено 40 сімей державних селян із Старої Знам'янки Дмитрівського повіту Херсонської губернії, а з-за Дунаю прибуло кілька сімей колишніх запорізьких козаків. Саме вони почали насаджувати в слободі виноградники. Восени 1786 року до слободи переселились ще 172 сім'ї з села Знам'янки Єлисаветградського повіту Катеринославського намісництва. Осідали тут і служилі та біглі солдати, а також кріпаки — втікачі з Росії. Від найменування сіл, звідки вийшла більшість поселенців, населений пункт дістав назву Великої Знам'янки.
Природні умови — широкі придніпровські степи, багаті на рибу озера та лимани — сприяли розвиткові скотарства і рибальства. Однак у післяреформений період основним заняттям населення стало хліборобство, садівництво, городництво та виноградарство. Селяни орендували в Рогачицькій економії поміщицьку землю, відбуваючи панщину — т. зв. місячину, а також «світські» повинності, платили казенний податок — 56 коп. з ревізької душі. Оскільки такі податки для багатьох були непосильними, то борги щороку зростали і напередодні реформи 1861 року становили пересічно 12 крб. 50 коп. з селянина. Особливо тяжким було становище бідноти, яка хоч і користувалася земельними наділами, але не мала ні. тягла, ні інвентаря і змушена була повністю або частково здавати свої наділи в оренду заможним селянам і йти в найми.
Село швидко зростало. 1848 року тут налічувалось 597 дворів, проживало 1877 ревізьких душ. Зручне географічне положення, наявність водних та сухопутних шляхів сприяли розвиткові торгівлі. У селі три рази на рік збиралися великі ярмарки. 1848 року сюди було завезено різних товарів на 35 тис. крб. Пожвавлення торгівлі викликало поширення судноплавства на нижньому Дніпрі.
Населення зростало й далі. За переписом 1858 року у Великій Знам'янці проживало понад 5 тис. чоловік. В селі переважали низенькі глинобитні халупи під очеретом та соломою, які безладно тулилися вздовж Дніпра. Восени та весною село потопало в грязюці. Антисанітарні умови спричиняли різні епідемічні хвороби. На охорону здоров'я кошти не відпускалися. В селі не було навіть фельдшерського пункту. Не набагато краще було і з народною освітою. Перше початкове училище міністерства державного майна тут відкрито тільки через 64 роки після заснування села. Навчалось у ньому ЗО хлопчиків. У 1861 році відкрито й церковнопарафіяльне училище, де розпочали навчання 65 дітей, але навчальний рік закінчили лише 20.
В результаті реформи 1861 року державні селяни Великої Знам' янки з 1866 року почали викупати землю, на якій вони до цього господарювали. Спочатку платежі являли собою щорічний безстроковий оброк, а з 1887 року стягалися грішми. За десятину землі селянин мусив щороку (протягом 49 років) сплачувати 1,4 крб. Ці платежі, а також державні, земські, волосні, мирські та інші податки, яких община щороку сплачувала понад 31,7 тис. крб., або 12,2 крб. з ревізької душі, непосильним тягарем лягли на плечі селян, особливо бідноти.
Бурхливий розвиток капіталізму після скасування кріпацтва позначився на характері господарства Великої Знам'янки, посилив класове розшарування села. У 1873 році великознам'янська община перейшла до переділу землі, на наявні чоловічі душі, що призвело до подрібнення наділів; через 10 років на душу припадало тільки по 4 десятини землі. Невеликі наділи не давали змоги більшості селян виробляти товарне зерно, і тому значна частина їх займалась садівництвом, городництвом та виноградарством. Так, 1875 року у 1175 великознам'ямських господарствах налічувалося близько 500 тис. кущів винограду, 100 тис. плодових дерев тощо. 1884 року в селі під садами, виноградниками та городами знаходилось 2,4 тис. десятин землі. Для місцевих виноградників завозилися чубуки кращих кримських сортів.
У зв'язку з великим попитом на високоякісну вовну на внутрішньому ринку та за кордоном у Великій Знам' янці значного розвитку набуло промислове розведення мериносових овець. У селі почали діяти кілька вовномийок. Працювали також цегельний завод, майстерні для виробництва віялок, бричок, тарантасів, меблів та інших предметів широкого вжитку. 1865 року село стало волосним центром.
В 1884 році у Великій Знам'янці налічувалося 1736 дворів і близько 11 тис. чоловік населення. Але 122 двори, в яких проживало 555 чоловік, не були приписані до сільської общини і права на орну землю чи пасовища не мали. Із 1614 приписаних до общини дворів 114 були безпосівними — здавали наділи в оренду заможним селянам, 269 — засівали менше 5 десятин, а 488 господарств — 5—10 десятин. Це була сільська біднота, яка