Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Бердянськ (до 1841 року Берди, з 1939 по 1958 рр.— Осипенко) — місто об­ласного підпорядкування. Розташований на північному узбережжі Азов­ського моря, біля Бердянської коси. Відстань до обласного центру —200 км. Населення — 100 тис. чоловік.

Бердянськ — центр району, площа якого 1,8 тис. кв. км, населення 43,9 тис. чо­ловік (у т. ч. сільського 39,7 тис., міського 4,2 тис.). В районі

Відомості про заселення території сучасного Бердянська сягають у давнину. На околицях міста в урочищах Солодкому лимані і Ближньому шпилі досліджено залишки двох поселень доби ранньої бронзи (III тисячоліття до н. е.). В російських джерелах річка Берда вперше згадується в «Книге Большому Чертежу» (1627 рік).

Спорудження 1770 року Дніпровської лінії укріплень викликало приплив нових поселенців до цих місць. Інтенсивне заселення краю починається з кінця XVIII ст. На початку XIX ст. тут уже існувало поселення Берди, з січня 1921 року адміністра­тивно підпорядковане м. Ногайську (нині Приморськ).

Економічні інтереси Росії вимагали створення порту, через який можна було б експортувати зерно з Приазов'я та Придніпров'я. Тому в 1827 році на березі Бердян­ської затоки поблизу поселення Берди розпочалося спорудження пристані. Будували її п'ять років. Завдяки будівництву швидко зростало селище. У 1830 році тут про­живало 211 чоловік, а через 8 років — понад 3 тисячі. В селищі вже було 329 будин­ків, у т. ч. 6 кам'яних.

1836 року в порту стало на якір перше іноземне судно, а 1838 року тут побувало понад 50 кораблів різних країн. З цього часу в порти почали регулярно заходити і вітчизняні кораблі. Щоб стимулювати приплив нового населення, уряд звільнив поселенців Берди на 10 років від будь-яких податків. У 1841 році поселення Берди проголошено містом і перейменовано на Бердянськ. Таку ж назву дістав і порт. Місто спочатку забудовувалося безпланово. В центрі височіли службові при­міщення та будинки місцевих багатіїв, на околицях виросли поселення — слобідки: Матроська, Солдатська (відома як Ліски) та Німецька, що згодом називалася Німецькою колонією чи просто Колонією. У січні 1842 року Бердянськ стає центром повіту.

В описі герба давалися пояснення основного заняття його жителів: срібна ногайська кибитка і чорний плуг на зеленому полі символізували напівкочовий побут оселених у цьому повіті ногайців і землеробську працю інших поселенців, а розміщений у нижній частині чорний якір означав сусідство повіту з морем.

З 24 березня 1852 року управління містом перейшло до начальника порту. Це зумовлювалося тим, що парт став головним роботодавцем, з ним були пов'язані торгівля, розвиток ремесел, промислів і загалом міста. У Бердянську поступово роз­вивалася місцева промисловість. Згаданого року тут було 6 парових млинів, 3 олій­ниці, макаронна та галетна фабрики, 15 рибних підприємств, 2 салотопних і свічко­вих, 15 цегельних і 7 черепичних заводів; йшла жвава торгівля, яку вели 200 зерно­вих магазинів-складів, 70 купецьких крамниць; діяли також 2 готелі, 2 трактири, 15 винних погребів, 3 кофейні та казино. У місті щороку відбувалося три великих ярмарки. З Бердянська експортувалася пшениця-арнаутка та інше збіжжя, річний обсяг експорту 1865 року становив 3,5 млн. пудів. За кордон через Бердянськ виво­зили сало, вовну, невироблені шкури. На внутрішній ринок звідси йшли кримська сіль, азовська тараня тощо.

Під час Кримської війни, 31 травня 1855 року до Бердянська підійшла англо-французька ескадра і зажадала виплати контрибуції. Не одержавши її, інтервенти два рази — 25 червня і 5 липня — обстріляли місто з кораблів і спробували виса­дити десант. Проте козаки-азовці, які героїчно захищали місто, скинули його у море.

Після реформи 1861 року в північному Приазов'ї, як і у всій Росії, інтенсивно розвивається капіталістичне виробництво. У Бердянську 1876 року відкрилися машиноскладальні майстерні, які незабаром придбала іноземна фірма Джона Грієвза. Вони й стали основою заводу сільськогосподарських машин Дж. Грієвза (нині Першотравневий завод). В. 1. Ленін у своїй праці «Розвиток капіталізму в Росії» писав про нього як про найбільший у Європі завод сільськогосподарських машин. У 1895 році тут виготовлено 4464 жниварки.

Трохи згодом заводи для виробництва сільськогосподарських машин заснували ще й іноземці Шредер і Матіас. Крім того, протягом 80—90-х років XIX ст. в Бердян­ську відкрилися канатно-шпагатна, ковбасна та макаронна фабрики, свічково-вос­ковий і пивоварний заводи, друкарня, електростанція. Всі ці підприємства належали іноземцям.

У 1914 році франко-бельгійське акціонерне товариство почало будувати в Бер­дянську аеропланний завод. Того ж року засновано портові механічні майстерні петербурзького Адміралтейства. Споруджувалися також підприємства, що спеціалі­зувалися на переробці сільськогосподарської сировини —миловарний і шкіряний заводи, паровий млин, бойня.