Новобогданівка (кол. Богданівка) — село, центр сільської Ради. Розташована за 25 км від районного центру. На околиці села — залізнична станція Федорівка Придніпровської залізниці. Населення — 4380 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти — Відродження, Глибоке, Першостепанівка, Привільне, Троїцьке, і Тихомирівка.
Місцевий колгосп «Авангард» має 8,5 тис. га земельних угідь, в т. ч. орної землі — 5,4 тис. га, садів та городу — 704 га.
Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових, м' ясо-молочному тваринництві і птахівництві. Розвинуте садівництво і городництво. В 1969 році було зібрано озимої пшениці — 28,5 цнт, кукурудзи — 41,5 цнт, соняшнику — 22,9 цнт з га.
В селі — середня, музична і початкова школи, бібліотека, будинок культури на 650 місць. Працює група товариства «Знання». Функціонує лікарня на 35 ліжок. До послуг мешканців — побутовий комбінат.
За післявоєнні роки зведено понад 600 житлових будинків.
За роки Радянської влади понад 200 уродженців села дістали вищу і середню спеціальну освіту. Серед них — 58 вчителів, 36 медичних працівників, 12 агрономів, 13 зоотехніків, 9 ветеринарів, 19 інженерів. В селищі Відродженні живе Герой Соціалістичної Праці М. А. Дуброва.
Засноване село у 1862 році переселенцями з Полтавської та Чернігівської губерній. В січні 1918 року представники Новобогданівки брали участь у повітовому з'їзді Рад селянських депутатів, що проходив у Мелітополі. У березні 1920 року в селі створено партійний осередок і комітет незаможних селян.
У боях за визволення села від фашистських загарбників загинуло близько 260 солдатів і офіцерів Радянської Армії. На їх братській могилі споруджено пам'ятник.
Біля села Троїцького розкопано 10 курганів, в яких виявлено 89 поховань, в т. ч. поховання доби бронзи (III—І тисячоліття до н. е.), скіфських та сарматських часів (IV та II століття до н. е.), а також поховання кочовиків (X — XII століття н. ери).