Чкалове

Чкалове (до 1938 року — Гаврилівка) — село, центр однойменної сільської  Ради, розташоване за 20 км на захід від райцентру смт Веселого. До найближчої залізничної станції Нововесела — 18 км. Село зв'язане шосейним шляхом з авто­магістраллю Москва—Сімферополь. Населення — 1350 чоловік. Чкалівській сіль­ській Раді підпорядковане село Корніївка.

Гаврилівку засновано 1812 року в Менчикурській долині поблизу урочища Довгий Під. Першими поселенцями були державні селяни з Великої Білозерки  Г. Шкиндар та Ю. Шматько, які того року заснували хутір. Від імені першопоселенця Гаврила Шкиндара й пішла назва села.

Обабіч Гаврилівського хутора осідали нові переселенці — переважно вихідці з Великої Білозерки. У 1855 році розрізнені хутори злилися в єдине село, в якому налічувалося 200 дворів. Того ж року за рішенням великобілозерського та гаври­лівського селянських сходів частину переселенців повернуто до Великої Білозерки. Переселяли сина до батька, меншого брата до старшого, або одного з братів до двох інших. Внаслідок такого переселення у Гаврилівці залишилось 127 дворів. Але населення зростало переважно за рахунок нових переселенців з північних губерній, які шукали вільних земель. В 1862 році сюди прибуло 14 сімей (57 ревізьких душ) з Київської губернії. 1864 року в селі вже проживало 694 чоловіка.

У 1868 році, коли в Гаврилівці оформилась самостійна община, було проведено земельне розмежування з Великою Білозеркою; до Гаврилівки відійшло 4775 деся­тин землі. Селяни займалися хліборобством, на кожну ревізьку душу припадало по 8 десятин землі. З 1872 року община перейшла до розподілу землі на наявні чоловічі душі, що призвело до значного подрібнення наділів.

На час перепису 1884 року в селі налічувалось 253 двори, в т. ч. 11 неприписаних до общини (торговці, ремісники, батраки), проживало 1529 чоловік. Із загаль­ної кількості приписаних до села дворів — ЗО були безпосівними, хоч і мали в се­редньому на двір по 10,7 десятини надільної землі. Відсутність тягла й інвентаря змушувала їх здавати землю в оренду куркулям і до них же найматися на заро­бітки. 35 господарств засівали від 1 до 5 десятин, а 52 двори — від 5 до 10 десятин. Отже, половина господарств села була бідняцькою. Лише 6 дворів мали плуги, половина не мала худоби; тільки 3 господарства обробляли землю своєю худобою, 47 — вступали в супрягу, решта ж наймала тягло й інвентар.

Третина господарств, що була середняцькою, засівала від 10 до 24 десятин на двір. Половина з них .здавала частину наділу в оренду. Дві третини господарств цієї групи обробляли землю, вступаючи в супрягу. Отже, більша частина цієї групи селян ледь зводила кінці з кінцями.

46 куркульських господарств мали на двір по 28—29 десятин наділу. З них 16 засівали від ЗО до 50 і більше десятин кожне, 20 господарств — від 80 до 200 десятин, бо орендували 1277 десятин у своїх односельчан і володіли 450 десятинами купленої землі. На кожне з цих господарств припадало по чотири-п'ять пар коней і по парі волів, по чотири-шість корів тощо.

Процес класового розшарування селян Гаврилівни дедалі поглиблювався. Протягом 1884—1904 рр. населення її зросло в тричі, майже у стільки ж разів зменшились наділи на наявну чоловічу душу, що у 1904 році становили всього 2,9 десятини. Сільська біднота через відсутність робочої худоби та інвентаря не спро­можна була обробити й ці мізерні ділянки.

Безпосередньо до Гаврилівни прилягали володіння крупних поміщиків-колоністів Фальц-Фейна, Шредера та інших. Значна частина гаврилівських селян по­стійно наймитувала в цих економіях.

Жорстока експлуатація бідноти сільськими глитаями, колоністами та поміщи­ками породжувала у неї невдоволення існуючим ладом та штовхала її на рішучі виступи проти гнобителів. З великим інтересом гаврилівські селяни знайомились з більшовицькими листівками та прокламаціями, які восени 1905 року розповсю­джував у селі місцевий бідняк М. X. Любарський. Він підтримував зв'язок з Мелітопольським комітетом РСДРП, одержував від нього революційну літературу, в т. ч. й звернення ЦК РСДРП «Селяни, до вас наше слово!». У грудні 1905 року гаврилівська біднота рішуче підтримала виступи селян Великої Білозерки, а в серп­ні 1906 року — Великої Лепетихи проти поміщиків-колоністів і взяла участь у роз­громі їх економій, зокрема економії Шредера та маєтку Давидфельда.

Царизм жорстоко придушив селянські заворушення. Як і в навколишніх селах, у Гаврилівці провадились обшуки, допити й арешти. Кількох активних учасників заворушень з Гаврилівни, зокрема, селян С. Ростенка та А. Шмиголя заарештували й заслали до Сибіру.

Запровадження столипінської аграрної реформи вкрай розорило основну масу гаврилівських селян. Напередодні першої світової імперіалістичної війни із 3920 чоловік населення Гаврилівни 1022 чоловіки постійно перебували на заробітках за межами села. Значна частина бідноти цілорічно наймитувала у сільських бага­тіїв. 112 господарств зовсім не мали худоби, така ж кількість дворів була без коней чи волів. Отже більша половина господарств не мала тягла, 218 дворів — інвен­таря. 167 таких господарств здавали свої наділи повністю чи частково в оренду, а залишену частину землі обробляли в супрязі. В іншому становищі знаходились 52 куркульські господарства. В своїх руках куркулі зосередили понад 60 проц. землі, яку біднота здавала в оренду, а також більшість робочої худоби та інвен­таря. 8 куркульських господарств скупили 581 десятину бідняцької землі і вийшли на хутори. Крім того, вони орендували та скуповували землі в інших волостях і за межами повіту.


Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від

Чкалове