Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

сіл України надхо­дили метал, рейки, вугілля, будівельні матеріали, хліб та інше. До початку зими поблизу будівництва виникло півтора десятка робітничих селищ. Управління Дніпробуду містилося у невеликому селі Кічкасі населення якого тільки за один рік збільшилося на 10 тис. чоловік.

Очолили будівництво міська та дніпробудівська партійні організації. Якщо на початку робіт на Дніпробуді (березень 1927 р.) було лише 7

Будівництво Дніпрогесу ім. В. І. Леніна — найбільш яскрава сторінка історії Запорізької комсомольської організації. Станція споруджувалася, головним чином, руками молоді, яка становила 70 проц. будівельників. Наприкінці будівництва на Дніпробуді налічувалося понад 7,5 тис. комсомольців.

До основних споруд Дніпровської гідроелектростанції, закладеної 8 листопада 1927 року — в день десятої річниці Великого Жовтня, входили: гребля, вигнута дугою назустріч течії, трикамерний шлюз, що прилягає до греблі з лівого берега, гідростанція і головна підстанція, розташовані на правому березі, два залізничні мости через Дніпро.

Будівництво великої гідростанції для Радян­ської країни було новою справою. Довелося звер­нутись по технічну допомогу до найбільш розви­нутих капіталістичних країн. Але зарубіжні фірми намагалися зробити все, щоб коли й не зірвати, то, принаймні, затримати будівництво Дніпроге­су. Вони твердили, що для спорудження ГЕС потрібно мінімум 7—8 років.

Планом передбачалося вкласти у споруди 1,15 млн. кубометрів бетону, вийняти близько З млн. кубометрів скельного грунту і землі. Тех­нічних засобів не вистачало. Але величезний ен­тузіазм і завзяття молоді були запорукою успіху. Будівельники ногами втоптували бетон, кирка­ми, ломами розбивали величезні брили каміння. Завдяки піклуванню Радянської держави з кожним роком зростала технічна оснащеність дніпробудівців. 1930 року бетонні роботи вже були механізовані на 70 проц. Широкого розмаху набуло соціалістичне змагання. Бойовим девізом колективу стала ударна праця. Організовувались наскрізні ударні бригади і громад­ський буксир, допомога Передових бригад і дільниць відстаючим, висувались зустріч­ні плани тощо. До березня 1930 року ударництвом було охоплено 57 проц. усіх пра­цюючих. Якщо в червні 1929 року укладалось за добу по 17, то у вересні по 1920 ку­бометрів бетону. Таких темпів до цього не знала світова будівельна практика. У 1930 році розгорнулося змагання за дострокове завершення і перевиконання річ­ного плану. Зобов'язання виконано раніше строку — 4 грудня. За сезон було укладено 518 тис. кубометрів бетону замість 427. Це був ще один світовий рекорд. Рекордсменом серед бетонярів-чоловіків була бригада О. Кудрявцева; уславили себе ударною працею бригадир монтажників С. Д. Юхник, такелажник О. С. Захаров, тесляр Д. С. Каркуша, електрик В. І. Урванов, робітник-водолаз П. І, Оров, паро­возний машиніст О. А. Дмитрусенко, механік-практик О. Г. Іванов, інженер І. С. Ібатуллін і багато інших. На другій сесії ВУЦВКу, що відбулася на Дніпробуді 26 листопада 1931 року, будівельники взяли зустрічне зобов'язання — завершити будівництво Дніпрогесу на 8 місяців раніше строку, тобто — до 1 травня 1932 року. Свого слова вони дотримали. В Першотравень 1932 р. перший генератор станції дав промисловий струм, а 10 жовтня того ж року Уряд СРСР прийняв Дніпрогес ім. В. І. Леніна, як діючу станцію. На мітинг, присвячений цій знаменній події, зі­бралося понад 5 тис. ударників праці, 36 іноземних гостей. Від імені Комуністичної партії і Радянського уряду переможців палко вітали М. І. Калінін і Г. К. Орджонікідзе, від Компартії й Уряду України — С. В. Косіор, Г. І. Петровський і В. Я. Чубар.

73 кращі будівельники за трудовий героїзм відзначено урядовими нагородами, у т. ч. 41 чоловік — орденом Леніна. Серед нагороджених бригадири бетонярів Н. Г. Білик і М. В. Жукова — ініціатори створення жіночих ударних бригад. Вони перші серед жінок області удостоєні ордена Леніна. За самовіддану роботу на будівництві орденом Леніна нагороджено комсомольську організацію Дніпробуду.

Дніпровська ГЕС ім. В. І. Леніна поклала початок успішному розвитку народно­го господарства цілих промислових районів і міст Української РСР. Її струм живив підприємства Запоріжжя, Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Донбасу та інших промислових центрів. Повна потужність станції дорівнювала 560 тис. квт. Протягом 1932—1939 рр. Дніпрогес виробив майже 12 млрд. квт-год. дешевої електроенергії.

З пуском Дніпрогесу відкрилось наскрізне судно­плавство по Дніпру. Гребля Дніпрогесу, перегородивши Дніпро, підняла воду на 37,5 м, утворивши басейн міст­кістю понад 3 млрд. куб. метрів, який покрив усі пороги. Найнебезпечніший з них — Ненаситець — опинився на глибині 14 метрів. 1 Травня 1933 року через Дніпровські шлюзи пройшов пароплав пасажирської лінії Київ — Херсон. З 1932 року почав працювати річковий порт ім. В. І. Леніна. За своїм технічним обладнанням, обся­гом перевозок, оперативністю в роботі він був найбіль­шим на Дніпрі.

Поряд з будівництвом Дніпрогесу розгорнулося спо­рудження підприємств Дніпровського промислового комбінату. До нього входили заводи: листових сталей (пізніше—«Запоріжсталь»), коксохімічний, алюмінієвий і «ЗІС» (завод інструментальних сталей, майбутній «Дніпроспецсталь»). Комбінат, будівництво якого розпочалося 22 січня 1931 року, за своїми масштабами мав стати найбільшим на той час у Європі.