Запоріжжя
виявлену при цьому доблесть і відвагу М. Л. Яценкові посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Запоріжці у 1960 році на Радянській площі встановили героям пам'ятник — танк Т-34 на високому гранітному постаменті. Одна з вулиць міста названа іменем героя.
Вибивши фашистів з старої частини міста, радянські війська розгорнули наступальні бої у новій частині, на підступах до Дніпрогесу. Тут вони об'єдналися з військами, які наступали з півночі і сходу, і разом скинули рештки недобитих гітлерівців у Дніпро. Мало кому з них удалося добратися до правого берега. 14 жовтня 1943 року о 23 годині 30 хвилин столиця салютувала доблесним визволителям Запоріжжя.
Сотні відважних радянських воїнів нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу. Командирові взводу молодшому лейтенантові Д. М. Стефанову, який закрив тілом амбразуру ворожого дота в бою за робітниче селище Зелений Яр, кулеметникові рядовому М. П. Москвиченкові, льотчикам — запоріжцю капітанові Г. І. Несмашному та молодшому лейтенантові О. М. Бражникову присвоєно звання Героя Радянського Союзу. На місці загибелі Д. М. Стефанова встановлено меморіальну дошку, його ім'ям назвали одну з вулиць Жовтневого району Запоріжжя.
Запорізька операція — найбільша нічна операція із застосуванням великої кількості танків у Великій Вітчизняній війні. Її здійснили радянські воїни під загальним керівництвом командуючого фронтом гецерала армії Р. Я. Малиновського. В боях за місто фашисти втратили вбитими понад 23 тис. солдатів і офіцерів, 153 танки і самохідні гармати, 238 гармат і мінометів, 76 автомашин, понад 400 кулеметів і багато іншої техніки. Під час боїв знищено 127 фашистських дотів і дзотів.
Визволена від фашистів лівобережна частина міста лежала в руїнах. Всесвітньо відомих заводів не існувало. У руїнах лежав і Дніпрогес. Вода з озера ім. Леніна витекла, рівень Дніпра упав, і Ненаситець та інші небезпечні пороги знову ощирили свої гострі зуби. Фашистські варвари знищили в Запоріжжі 27 заводів і 41 фабрику, дощенту зруйнували комунально-побутові підприємства, міський транспорт, а також культурно-освітні заклади, школи, інститути тощо. Вся нова частина міста являла собою суцільне згарище. У старій частині підірвано і спалено 2,4 тис. житлових будинків, у т. ч. 366 багатоповерхових, 223 — на околицях міста і в робітничих селищах. Ворог заподіяв збитків місту на 2 млрд. карбованців.
Одразу ж після визволення трудящі приступили до відбудови рідного міста. Ще 27—28 вересня 1943 року обком партії, який перебував у щойно визволеному від окупантів Пологівському районі, накреслив невідкладні заходи по відбудові народного господарства області й обласного центру. 5 жовтня 1943 року ЦК Компартії України направив у розпорядження Запорізького обкому партії понад 800 досвідчених партійних, радянських, господарських та інших працівників. Уже на другий день після визволення Запоріжжя частина їх прибула до міста. Почала виходити обласна газета «Червоне Запоріжжя». Створені міськком і три міські райкоми партії розгорнули організаційну та політичну роботу серед трудящих. Вони передусім спрямували зусилля жителів на ремонт уцілілого житла і відбудову комунального господарства, організували постачання продовольства населенню. Через десять днів частково відновилася торговельна мережа, налагодився підвіз сільськогосподарських продуктів на міські базари.
У жовтні 1943 року відновила роботу Запорізька комсомольська організація. Міськком комсомолу створив винищувальний загін, який охороняв громадські приміщення, виявляв і збирав трофеї, вишукував засоби водної переправи для військових частин. Комсомольці організували збирання подарунків для воїнів-визволителів, брали активну участь у відбудові міста, зокрема аеродрому та залізничних споруд, де працювало понад 2 тис. юнаків і дівчат.
На допомогу трудящим Запоріжжя прийшли всі народи Радянського Союзу. Трудівники Омської області оголосили шефство над Запорізькою областю. Сибіряки першими надіслали сюди 200 металообробних верстатів, 79 вагонів будівельного лісу, багато одягу, взуття, продовольства, літератури, шкільні підручники тощо.
Деякий час (протягом жовтня — грудня) нормалізація життя в місті та відродження зруйнованого господарства ускладнювалися тим, що фронт ще перетинав Запоріжжя. Розгромлені на лівобережжі, фашисти укріпилися на правому березі Дніпра і піддавали місто артилерійському обстрілові. Та в ніч з 29 на ЗО грудня частини Червоної Армії форсували Дніпро й вибили гітлерівців з території Дніпрогесу та всієї правобережної частини міста. За успішне проведення цієї операції сотні воїнів нагороджено орденами й медалями. Командирам — 866-го винищувального авіаполку П. М. Іванову, авіаційної ескадрильї гвардії старшому лейтенантові І. М. Ситову, групи розвідників гвардії лейтенантові К. Ю. Парамонову, старшому сержантові П.І. Голудкіну і солдату-розвіднику К. Т. Великому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За успішне форсування Дніпра та захоплення плацдарму на правому березі звання Героя Радянського Союзу присвоєно також командирові саперів інженерної бригади гвардії полковникові Б. Д. Номінасу, солдатам- розвідникам В. М. Авраменку і М. П. Москвиченку. Іменами загиблих у тих боях П. М. Іванова і К. Ю. Парамонова названо вулиці міста.