Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Новомихайлівка — село, центр однойменної сільської Ради. Розташована на Лриазовській височині, вздовж похилих берегів балки Бандурки, за 18 км від ра­йонного центру Чернігівки. До залізничної станції Токмак — ЗО км, стільки ж до станції Пологи. Населення — 2080 чоловік. Сільраді підпорядковано с. Новоукраїнку.

На території села є великі поклади граніту та запаси білої глини, що здавна використовуються як будівельні матеріали.

Після заснування Новомихайлівки відбувся перший переділ землі. Офіційно наділ на ревізьку душу становив 8 десятин. Але не всі господарства обробляли цю землю. Значна частина селян, не маючи худоби та реманенту, освоювала тільки по 3—5 десятин. Протягом наступних років проводилось ще кілька переділів. У 1874 році землю поділили на наявні душі чоловічої статі, кожному по 4,5 десятини. Зменшення наділів викликало невдоволення значної частини селян, вони за­жадали розподілу не на наявні, а на ревізькі душі, на які за 10 ревізьким пере­писом мало припасти по 8 десятин. 8-десятинного наділу вимагали й солдати, що поверталися в село після служби в армії. 1884 року стався новий переділ, за яким на ревізьку душу нарізано 8 десятин, а на решту чоловічих душ — 2,5 десятини. Селян, які не жили постійно в селі, а саме бідняків, що наймитували у віддалених поміщицьких економіях, землею не наділяли.

У пореформений період, коли хліборобство стало основною галуззю господар­ства, новомихайлівці сіяли пшеницю, зокрема арнаутку, жито, ячмінь, просо, гречку, кукурудзу, льон та коноплі. Урожайного року десятина пшениці давала 7 чвертей зерна, ячмінь — 15. Село швидко зростало. В 1886 році тут налічувалось 276 дворів, проживало 1979 мешканців, у т. ч. 1007 чоловіків. Значна частина дво­рів, понад 40 проц., була бідняцькою. Щоб якось обробити свою землю, більшість бідняцьких господарств вдавалася до супряги. В супрязі обробляла землю і значна частина середняцьких дворів. їх в селі було 123, засівали вони по 10—25 десятин. Тільки 41 куркульське господарство мало вдосталь і землі, і знарядь праці. Орен­дуючи землю у селян, куркулі зосередили в своїх руках близько 80 проц. бідняць­ких наділів. В куркульських дворах налічувалося 185 коней і волів, багато сільськогосподарських знарядь. Заможні селяни збирали з десятини по 37 пудів пше­ниці, 50—68 — вівса і 20—25 пудів жита. Бідняцькі ж господарства, обробляючи землю примітивно, збирали врожаї в 2—3 рази нижчі, ніж куркулі.

Однією з причин зубожіння бідняцьких господарств були численні податки і платежі, які щороку збільшувалися. Якщо в 1872 році державний оброчний по­даток становив 2840 крб., то в 1885 році мешканці села виплатили викупних, інших казенних, земських, волосних, мирських платежів 8552 крб., або по 13 крб. на рік з ревізької душі і 1,5 крб — з десятини.

Хоч Новомихайлівка забудовувалася за планом, проте мала вона непривабли­вий вигляд. У степу, припадаючи до землі, тулилися невеличкі саманні хати і клуні, криті соломою чи очеретом, а між ними стриміли церква, кілька вітряків і корчма. Про події 1905 року в Петербурзі та інших районах Росії селяни дізнались

від учителя місцевої школи С. А. Стародубцева, який розповідав їм про криваву розправу царя з робітниками столиці, читав революційні листівки, брошури, одер­жувані через Бердянську організацію РСДРП. Місцеві куркулі видали Стародуб­цева поліції. Він та селяни-бідняки П. П. Скидан, І. С. Степаненко, які допомагали вчителеві у розповсюдженні літератури, були заарештовані.

Класові суперечності на селі дедалі загострювалися. Столипінська аграрна реформа поруйнувала общину, посилила процес класового розшарування. У 1909 році з 352 дворів 62 здавали в оренду всю землю, 54 — частину.

Повітове земство намагалося показати, ніби в селах, зокрема у Новомихайлівці, аграрна реформа дала добрі наслідки. З цією метою воно створило тут т. зв. показові селянські поля. Окремі господарства одержували добірний посівний мате­ріал, в них застосовувалася передова на той час агротехніка, і, безумовно, господарі їх збирали кращі врожаї, ніж інші селяни. За звітними даними земства, Новомихайлівка вважалася заможним селом. Але в статистичних звітах земства подавалися відомості головним чином про куркульські господарства, отже, показний «добробут» села представляли куркулі.

Напередодні першої світової війни Новомихайлівка була значним волосним селом. Тут налічувалося 379 дворів, проживало 3319 мешканців. Зовнішній вигляд села став дещо кращим. Куркулі спорудили три десятки будинків під черепицею. У заможних селян і в декого з середняків з'явилися фруктові сади. Але бідняцькі хати були ті ж самі саманні. Дуже погано було з водою. Викопані колодязі влітку висихали. Питна вода мала гіркувато-солонуватий присмак, тому використання її у домашньому господарстві ставало просто неможливим. Місцеві власті пробували клопотати про спорудження в Новомихайлівці артезіанської свердловини, але без­успішно.