Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Пологи (1928—1937 рр.— Чубарівка) — місто районного підпорядкування,  розташоване на лівому березі річки Конки, на перехресті залізниць Запоріжжя—Волноваха, Харків—Бердянськ, за 98 км на південний схід від Запоріжжя. Великий залізничний вузол. Населення — 19 900 чоловік.

Пологи — центр району, площа якого 1,3 тис. кв. км., населення 57,3 тис. чо­ловік (у т. ч. сільського 37,4 тис., міського 19,9 тис.). В районі 46

Виникли Пологи наприкінці XIX ст. під час спорудження залізниці, що з'єд­нала морський порт Бердянськ з Донбасом і Харковом. Спочатку тут у 1887 році виник грабарський пункт. З 1890 року між ним і річкою Конкою з'явилося кілька хат, де жили будівельники й залізничні робітники. 1894 року запрацювали ремонт­ні залізничні майстерні, споруджено залізничну станцію, що сприяло зростанню селища. Назву воно дістало від розташованої за 3 км слободи Нові Пологи, засе­леної вихідцями з сіл Пологи-Вергуни, Пологи-Яненки Київської губернії. В 1904 році тут пролягла друга залізнична лінія Олександрівськ—Волноваха. Пологи стали залізничним вузлом.

У 1905 році на північній околиці станції збудували нове депо, що мало 24 ре­монтні канави, підйомний і промивний цехи. Протягом місяця тут ремонтувалося 2—3 паровози. Всі роботи виконували вручну 65 чоловік. За десятигодинний робочий день робітник одержував 40 копійок. Жінок на роботу не приймали, а підліткам платили по 15—20 коп. за день.

У 1905 році в селищі вже налічувалося близько сотні критих соломою хат і зем­лянок, проживало 700 чоловік. Низька заробітна плата, політичне безправ'я, утиски адміністрації викликали невдоволення робітників, штовхали їх на боротьбу за кращу долю.

У піднесенні пролетарської свідомості пологівсь'ких залізничників важливу роль відіграла революційна діяльність Ф. А. Сергеєва (Артема), зокрема, створений з його участю 1902 року соціал-демократичний гурток у сусідньому селі Федорівці. Передові робітники депо встановили також зв'язок з Олександрівською організа­цією РСДРП. 1903 року залізничники провели таємну сходку біля пристан­ційної водокачки, де обговорювали питання боротьби за поліпшення умов життя. В селищі поширювалися прокламації, які надсилалися сюди Маріупольською організацією РСДРП через слюсаря депо В. В. Тоцького.

З початком революції 1905—1907 рр. активізувалася революційна діяльність пологівських залізничників. На зборах в депо 25 травня, а потім на станції — 5 червня 1905 року робітники вимагали від керівництва залізниці скоротити робо­чий день, підвищити заробітну плату, скасувати штрафи тощо.Не діставши відпо­віді, вони 26 червня направили своїх уповноважених до начальника управління залізниці, але їхні вимоги начальство відхилило. На знак протесту 5 липня заліз­ничники оголосили страйк. Для придушення його у Пологи прибув козачий караль­ний загін. Були заарештовані керівники страйку Я. Н. Скиба, Ю. С. Павлюченко, В. О. Єжков, В. В. Тоцький та інші — всього 9 чоловік. Хоч виступ і зазнав поразки, адміністрація все ж змушена була задовольнити ряд вимог робітників, зокрема, під­вищила оплату чорноробам до 60 коп. за день, встановила куб для кип'ятіння води, відкрила бібліотеку.

Під час грудневих подій 1905 року оформилася революційна група робітників депо, які, збираючись на квартирі у слюсарів М. Ф. Тюхтєнєва і М. О. Меркуленцева, обговорювали події в країні, читали листівки, співали революційних пісень.

8 грудня 1905 року в Пологи надійшла телеграма від залізничників Катерино­слава з закликом підтримати Всеросійський політичний страйк. Наступного дня робітники й службовці станції та депо Пологи припинили роботу, зібралися на мітинг. Перед його учасниками виступили слюсарі-залізничники М. В. Складнєв, Н. Г. Шуляков. Учасники мітингу вирішили підтримати Всеросійський страйк. Боротьбою робітників керував страйковий комітет, який очолив конторник 24-ї дільниці служби руху Г. Ф. Пирогов. Комітет управляв відправленням поїздів, контролював телеграф і телефон. Його члени виїздили в села, де виголошували революційні промови, закликали селян включитися у боротьбу робітників. Г. Ф. Пи­рогов зв'язався із страйковим, комітетом станції Гришине. Гришинські залізнич­ники направили в Пологи двох членів свого комітету — «Михайла» і «Сергія». Сформована з їх допомогою робітнича бойова дружина у складі 60 чоловік на чолі з М. Ф. Тюхтєнєвим охороняла станцію, депо і селище, обеззброювала жандармів на інших станціях. Особливу активність проявили дружинники В. Ф. Мурашов, Н. С. Меркуленцев, П. С. Бевко та інші.

На кошти, виручені від продажу залізничних квитків, на заощадження робіт­ників і пологівських селян, що надходили до страйкової каси, комітет закуповував зброю в Бердянську, Оріхові, на станції Гришине.

Велику революційну роботу провадили члени комітету і в населених пунктах. Так, 19 грудня М. Ф. Тюхтєнєв, М. В. Коржкевич і О. П. Гусєв затримали на станції Великий Токмак ешелон з новобранцями і провели мітинг, закликаючи солдатів до боротьби з царизмом. Члени бойового страйкового комітету допомогли створити протягом грудня 1905 року революційні повстанські комітети в навколишніх селах. Для об'єднання революційних сил на станцію Пологи почали прибувати озброєні загони федорівських і пологівських селян.