Єлисеївка— село, центр сільської Ради, розташоване за 40 км на північ від районного центру і за 10 км від станції Єлизаветівка Придніпровської залізниці. Біля села протікає річка Чокрак. Населення — 2623 чоловіки.
Місцевий колгосп ім. Мічуріна, який має 8 тис. га земельних угідь, в т. ч. 6,8 тис. га — орних, займається рослинництвом і м'ясо-молочним тваринництвом. Допоміжні підприємства: млин, олійня і механічна майстерня.
За високі виробничі показники в 1966 році доярка М. І. Мураш нагороджена орденом Леніна.
Шефи колгоспу — колективи Бердянського заводу будівельних матеріалів, Запорізького трансформаторного заводу та заводу «Кремній-полімер» — допомогли в механізації тваринницьких ферм.
В селі — середня школа; вчителі К. К. Дума, І. А. Назаренко, І. В. Нікітенко, М. М. Назаренко нагороджені орденом Леніна. Є будинок культури на 500 місць, бібліотека, лікарня на 25 ліжок. За 1965—69 рр. споруджено 142 житлові будинки.
Єлисеївка заснована на місці ногайського аулу Шекли в 1861 році вихідцями з Салтичії, Попівки і державними селянами з Херсонської, Полтавської та Курської губерній.
В роки громадянської війни в селі відбулися жорстокі бої. Єлисеївка була опорним районом по боротьбі з махновщиною. Її визволили остаточно від білогвардійців частини 30-ї Іркутської стрілецької дйвізії в жовтні 1920 року.
У 1920 році було створено партосередок на чолі з селянином-комуністом Г. Шевченком, а 1922 — комсомольський осередок на чолі з Г. К. Савощенком.
1923 року виник перший ТСОЗ «Червона Україна», який в 1924 році прийняв статут сільгоспартілі.
Мешканець села Д. Д. Іщенко під час боїв за Мелітополь у 1941 році кинувся з низкою гранат під ворожий танк. П. Н. Анонченко захищав Брестську фортецю, пережив Бухенвальд. Моряк О. І. Нікітенко, учасник руху опору у Франції, очолював партизанський загін. І. П. Дейнега обороняв Ленінград, був тяжко поранений під Берліном, нагороджений 12 орденами і медалями.
Близько 400 мешканців села закінчили вищі та середні учбові заклади, а П. М. Білаш став професором, доктором технічних наук.