Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Преслав — село, центр однойменної сільської Ради. Розташований в гирлі річки Обиточної за 12 км від районного центру. До найближчої залізничної станції Єлизаветівка на лінії Пологи—Бердянськ — 39 км. Населення — 2772 чоловіки.

Місцевість, де розташований Преслав, була заселеною ще в давні часи. В око­лицях села виявлено 4 поселення, а також кургани з похованнями доби бронзи (III—І тисячоліття до н. е.) та поселення скіфських часів (IV—III ст. ст. до н. ери). Починаючи з XIII ст. тут

Протягом першого року поселенці землю не ділили, а обробляли й засівали, хто скільки міг. Восени наступного року наділено по 12 десятин орної землі на двір, решта її залишалася під толокою. Надалі кількість розорюваної землі на двір щороку збільшувалася на 2—3 десятини і вже 1886 року її припадало по ЗО десятин. Кожним двір мав наділи в 15 різних місцях. Повним господарем землі був голова сім'ї, сини до його смерті права на землю не мали, хоч при виділенні самостійного господарства батько нарізав синові (а то й кільком) частину землі в тимчасове користування. Жінки права на землю не мали. Продати землю господар міг лише комусь з членів болгарської общини.

Оскільки сім'ї колоністів зростали й ділилися, незабаром надільні господарства села мали далеко не однакову кількість землі. Проникнення торговельного капіталу в сільське господарство прискорювало класове розшарування села. За переписом 1886 року в Преславі, який був центром правління болгар у Приазов'ї, налічу­валося 267 дворів, проживало 1701 чоловік. 19 дворів вважалися посторонніми і прав на землю не мали. Це були торговці, ремісники, наймити. 60 господарств села були бідняцькими, 86 — середняцькими. Більшість з них через брак реманенту і тягла обробляли землю у супрязі чи наймом. Значну частину — 101 господарство колонії становили заможні двори. Вони разом з орендною засівали по 25—50 десятин, а ще кілька господарств — по 70 десятин землі. Всі куркульські господарства мали по 4—6 робочих коней, по 12—17 голів великої рогатої худоби, отари овець, а також по кілька плугів, букерів, жаток, машин для поливання городів тощо. Ці багатії експлуатували 23 наймити з бідняцьких родин. В Преславі культивувалися яра пшениця-арнаутка, а також озима пшениця, ячмінь, овочі. В Преславі почали роз­водити й виноград, головним чином займалися цим куркульські господарства. Ча­стину врожаю, насамперед хліб, заможні господарі збували приїжджим купцям або у Бердянську.

На початку XX ст. диференціація на селі ще більше посилилася. Це, зокрема, підтверджується відомостями про наявність тягла, інвентаря, про способи обробітку землі. 1906 року з 350 дворів понад 100 відносилися до бідняцьких, половина яких не мала ніякої худоби, решта — по одному, зрідка — двоє коней. На 131 середняцьке господарство припадало 359 коней, в той час як на 116 заможних господарств — 605 коней. 93 господарства не мали ніякого сільськогосподарського інвентаря, зате куркулі мали не тільки простий інвентар, але й складні машини. Половина госпо­дарств села змушена була обробляти землю супрягою чи наймом.

Використовуючи найману працю, куркулі експлуатували місцевих бідняків, а також сезонних наймитів, що приходили сюди з Полтавської, Харківської, Кур­ської та Орловської губерній. Деякі з них через рік-два привозили до Преслава свої сім'ї. Наживаючись за рахунок експлуатації чужої праці, куркулі скуповували землі навіть за межами повіту, перетворюючись у справжніх сільських капіталістичних хижаків.

Революційна хвиля 1905—1907 рр. докотилася й до Преслава. Доведені до від­чаю, бідняки виступали проти існуючого ладу. В червні 1905 року за відкрите вислов­лення незадоволення царською політикою був заарештований селянин М. С. Главчев. Агітаційну роботу серед селян провадили вчителі О. В. Варбанський та Д. І. Ганєв. На сільському сході восени того ж року вони закликали бідноту боротися за землю. Коли куркулі викликали загін поліції, бідняки, щоб перепинити карателям шлях, загородили вулиці боронами. Але поліцаям вдалося заарештувати обох агітаторів-учителів та відправити їх до таганрозької в'язниці. Наймити з Преслава, що працювали в поміщицькому маєтку в Оби­точному, у липні 1906 року брали участь у роз­громі того маєтку. Боротьба селян проти гно­бителів не припинялася й після придушення заворушень. Преславські вчителі І. Ніколаєв, П. Ф. Фуклєв, М. М. Тодоров організували сходки бідноти, закликали до боротьби проти царизму, розповсюджували революційну літературу.

Напередодні першої світової війни Преслав виріс у велике село, де вже було 460 дворів, проживало 3512 чоловік. Село мало 4 широкі подовжні та 8 поперечних вулиць. Там, де жили багатії, вулиці були обсаджені декоративними деревами, тротуарні доріжки посипані піском. Будинки куркулі будували з цегли і покривали черепицею виробництва місцевого заводу, який належав одному з гли­таїв. Біднота ж тулилася в халупах або землянках. Ще в гірших умовах перебу­вали наймити, особливо ті, що прийшли з інших місць. Виснажені тяжкою працею, вони влітку спали просто неба, а взимку — на горищах стаєнь чи сараїв.