Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

16 листопада 1933 року задуто першу домну на заводі «Запоріжсталь». Високої честі взяти участь у першій плавці чавуну добилися переможці соціалістичного зма­гання за дострокове спорудження домни будівельники О. П. Галушка, І. С. Цимбал, К. С. Євдокимов, які стали тепер горновими. У березні 1934 року стала до ладу друга домна, а незабаром — і третя, найбільша на той час у світі. Вражав своєю потужні­стю мартенівський цех, де першу піч введено в дію 1935 року. Пізніше на «Запоріж- сталі» вступили в дію унікальні агрегати — обтискний

У вересні 1932 року почав випускати вогнетриви шамотний завод, а через рік — ще один завод — феросплавів, виробництво яких, як і унікальне обладнання, раніше були майже невідомими в СРСР. Творчою працею уславив себе горновий ферохромо­вої печі Ф. А. Завада, якого трудящі Запоріжжя в 1937 році обрали депутатом Вер­ховної Ради СРСР.

Протягом 1931 —1933 рр. завершилося спорудження основних цехів Дніпров­ського алюмінієвого комбінату. 1938 року запорізькі алюмінієвики випустили металу більше, ніж Італія, Франція й Польща разом узяті. Зростання виробництва алюмінію дало змогу країні відмовитися від його імпорту. У вересні 1933 року вироблено перші вітчизняні електроди на електродному заводі. Незабаром першу продукцію видав коксохімічний завод та одержано вітчизняний магній з магнієвого заводу. У 1939 році за великі виробничі успіхи цей завод нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. В роки перших п'ятирічок у Запоріжжі з'явились і такі заводи, як карбо­рундовий, кисневий, радіаторний, транспортного машинобудування та багато під­приємств легкої і харчової промисловості.

Розвиток запорізького промислового району викликав розширення мережі транспортних, насамперед залізничних шляхів. Для сполучення з Криворізьким залізорудним басейном пущено першу на Україні електрифіковану залізничну магістраль з двома двохярусними мостами через нове і старе русла Дніпра біля о; Хортиці. У межах міста виникли нові залізничні станції Запоріжжя-Ліве, За­порізька Січ, Передаточна та реконструйовано старі станції Запоріжжя-І і Запоріжжя-ІІ.

Водночас з будівництвом Дніпрогесу та комплексу металургійних підприємств здійснювалася докорінна реконструкція старих заводів, серед яких найбільшим був «Комунар», що став первістком вітчизняного комбайнобудування. Влітку 1930 року комунарівці виготовили перші два комбайни. Один з них вони відправили до Москви як дарунок XVI з'їздові партії. У відповідь на це колектив заводу одержав від з'їзду вітальну телеграму. Протягом довоєнних п'ятирічок комунарівці дали хліборобам країни 96 тис. зернозбиральних комбайнів.

Значної реконструкції зазнали дротово-цвяховий завод «Інтернаціонал» і ма­шинобудівний завод ім. Войкова. Судноремонтні майстерні перетворено на судноре­монтний завод, колишні Катерининські залізничні майстерні — на паровозоремонт­ний завод, а Південні залізничні майстерні — на механічний завод. Парові млини, хлібопекарні, підприємства промислової кооперації були також переобладнані. Протягом 1935—1940 рр. щорічний випуск продукції 13 підприємств місцевої про­мисловості збільшився в півтора раза, а 41 артілі промислової кооперації — майже потроївся, У цілому ж випуск валової продукції 72 підприємствами союзного і рес­публіканського підпорядкування та 54 місцевої і кооперативної промисловості Запоріжжя в 1940 році перевищив рівень 1913 року в 50 разів. Загальна кількість робітників, зайнятих тільки на державних підприємствах, порівняно з кількістю робітників дореволюційного Олександрівська зросла в 6,3 раза і становила понад 63 тис. чоловік.

За роки перших п'ятирічок Запоріжжя перетворилося на один з найбільших промислових центрів Радянської України. У місті широко розгорнулося житлове і соціально-культурне будівництво, яке здійснювалося за проектами архітектурної групи Дніпробуду, керованої видатним зодчим і вченим В. О. Весніним, згодом — президентом Академії архітектури СРСР. Забудовою Запоріжжя керував також державний інститут проектування міст України. У 1928 році на правому березі Дні­пра, поблизу майбутньої гідроелектростанції, будівельники почали зводити однопо­верхові будинки. Водночас виникло й багато будівель барачного типу. Наступного року почалася забудова центральної магістралі на лівому березі, поблизу греблі,— т. зв. шостого селища. Тут виростали три- і чотириповерхові капі­тальні будинки. Через рік їх вже було понад сто. Вони й поклали початок но­вому місту, яке споруджувалося за принципом радянського містобудуван­ня, на відстані 15 км від колишнього Олександрівська. Державний інститут проектування міст УРСР розробив у 1932 році генеральний план забудови Запоріжжя з урахуванням розвитку промисловості і міського господарства.

Місто зростало казково швидко. Широкі проспекти; сквери, бульвари, що тонули в густій зелені дерев, безліч квітів — все це робило його містом-садом, яке нічим не нагадувало колишнього Олександрів­ська.