Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

і розстрілів загарбники змогли частково пустити деякі невеликі підприємства — майстерні, де ремонтувалися автомашини і танки. Зага­лом же розрахунки ворога на використання промисловості Запоріжжя прова­лилися.

Одразу після загарбання міста почалося планомірне винищення радянських людей. 13 жовтня фашисти оголосили реєстрацію єврейського населення, а 24 берез­ня 1942 року 3700 євреїв — стариків, жінок і дітей — розстріляли у протитанковому рові за містом. Вороги знищували також тисячі українців, росіян, казахів. Часто гестапівці примушували людей лягати на трупи, мордували, цькували соба­ками, а потім

З кожним днем наростав і набував організованого характеру опір окупантам. У перші місяці окупації міста з ініціативи комуністів тут виникло кілька підпільних груп. Активно діяла залишена в підпіллі група патріотів-розвідників у складі модель­ника заводу «Комунар» комуніста М. О. Крайсвітнього, робітника цього ж підприєм­ства В. Ф. Гніздилова та бухгалтера судноремзаводу С. О. Шиляєва. За допомогою рації група передавала радянським військам розвідувальні дані. У березні 1942 року в Запоріжжі почала діяти нова група розвідників, закинута через лінію фронту, де радисткою була 18-літня М. Г. Рой. В середині травня цього ж року створено ще одну групу розвідників. Групи підтримували між собою зв'язок. Вони передали ра­дянському командуванню багато цінних відомостей. Наприкінці 1942 року їх вислі­дили гестапівці. 7 січня 1943 року фашисти стратили в м. Дніпропетровську М. О. Крайсвітнього, його дружину і 16-річного сина, а також В. Гніздилова, С. Ши­ляєва, М. Коновалову і радистку Я. Сапу. Решту арештованих відправили до Бухенвальда. Але розвідувальна робота в місті не припинялася. У січні 1943 року розвід­ник М. Філатов під кличкою «Цвіркун» і з ним три розвідниці по радіо передавали радянському командуванню потрібні дані аж до визволення Запоріжжя.

У квітні 1942 року в місті почала діяти підпільна група патріотів під керівни­цтвом колишнього працівника «Запоріжсталі» комуніста М. Г. Гончара. До складу групи входили здебільшого працівники заводу А. І. Гиря, Л. В. Вайнер, Я. К. Овсюк (Овсянникова, вона ж Крюкова), Б. І. Живенко, О. П. Фокін, М. І.Стрибков (Хрис- тенко) та ще кілька товаришів, переважно комуністів. Патріоти збирали зброю, вели серед населення антифашистську агітацію, брали активну участь у визволенні з конц­таборів радянських військовополонених, чинили диверсії на «Запоріжсталі» та в інших місцях, розкидали на шляхах «жучки», які виводили з ладу автотранспорт. З наближенням фронту підпільники розпочали підготовку до збройного повстання, але діяли не завжди обачно. 28 червня 1943 року гестапівці арештували 58 чоловік. Під час арешту в підпільників знайдено багато зброї, боєприпасів, друкарську ма­шинку, два радіоприймачі. Частину арештованих фашисти розстріляли, інших від­правили до концентраційних таборів.

Весною 1942 року патріотичні групи виникли в селищах ім. М. Горького, Зеле­ному Ярі, на залізничній станції Запоріжжя-ІІ. Влітку 1942 року вони об'єдналися, обравши керівне ядро, назване «Ревкомом». Ним керували М. С. Рижаков та Г. А. Яценко.

У червні 1942 р. колишні працівники ЦК ЛКСМУ комуністи Л. Л. Ачкасов і Б. І. Миронов, які під прізвищами Л. Л. Карпенка і Б. І. Михальчука влаштува­лися на Запорізькому паровозоремонтному заводі робітниками, організували тут підпільну агітаційно-диверсійну групу. В грудні 1942 року організація Карпенка- Михальчука злилася з ревкомівською. Її очолили Л. Л. Ачкасов та Б. І. Миронов. Підпільники провадили антифашистську агітацію серед населення, здійснювали ди­версії, влаштовували втечі військовополонених з концтабору. До початку 1943 року в організації налічувалось понад 70 чоловік. Підпільники підготували план зброй­ного повстання для подання допомоги наступаючим частинам Червоної Армії. Але здійснити його не пощастило. У березні 1943 року гестапівці вислідили організацію і арештували близько 50 чоловік. Решта підпільників вибралася з міста і повер­нулася сюди з частинами Червоної Армії.

У 1942 році виникли ще дві підпільні групи: з участю працівників Дніпровсько­го алюмінієвого заводу, прилеглих до нього робітничих селищ та залізничників станції Запоріжжя-ІІ. У вересні 1943 року ці групи об'єдналися в партизанський загін № 117 ім. Чапаєва. Підпільники чинили диверсії на алюмінієвому заводі й за­лізниці, допомагали військовополоненим тікати з концтаборів. Радянські патріот­ки, дружини військовослужбовців Є. М. Яковлєва, Ф. В. Суботіна, А. П. Рогаткіна та інші давали втікачам притулок, харчі, одяг, забезпечували їх документами. На­прикінці вересня 1943 року керівники підпільної організації спланували розпочати 10 жовтня збройний виступ і таким чином допомогти наступаючим частинам Черво­ної Армії. Близько 60 підпільників та 300—400 жителів зібралися у тунелі алюмініє­вого заводу, щоб узяти участь у виступі, а дехто — тимчасово схова­тись від фашистів. Окупанти, помітивши скупчення людей, почали викурювати їх з тунелю димом. Звідти вискочило 24 чоловіка, і фашисти їх розстріляли. Серед розстріляних були три підпільни­ки — А. А. Шепель, М. Боровикова, М. Кулик, четверо дітей. Решта перебувала в тунелі до підходу радянських частин.