Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Велике піднесення панувало у містах і селах краю після одержання повідом­лення про Лютневу буржуазно-демократичну революцію і повалення царизму. 4 березня з ініціативи робітників заводу ДЕКА в Олександрівську відбувся багато­тисячний мітинг, на якому виступили більшовики І. А. Гаврилов, Й. Т. Леппік, Є. М. Малова і закликали робітників ліквідувати органи царської адміністрації, суд і поліцію, створити революційні організації робітників і селян. Після мітингу демонстранти рушили до в'язниці, і з участю спеціально обраної комісії звільнили політичних в'язнів. У Бердянську та інших містах і селах краю також відбулись демонстрації і мітинги. Водночас почали створюватись Ради

Під впливом Лютневої революції всі прошарки населення були втягнені в полі­тичну боротьбу. На Запоріжжі діяли різні політичні партії та громадські організа­ції. Лише в Бердянську налічувалось понад 15 різних партій: більшовики і мен­шовики, кадети, народні соціалісти, есери, анархісти, українські есери, єврейські націоналісти тощо.

Лютнева революція активізувала національно-визвольний рух серед україн­ського населення, позбавленого елементарних національних прав — навчання рід­ною мовою, розвитку національної культури. Українські буржуазні націоналісти намагалися використати цей рух у своїх інтересах. У повітових містах краю були утворені т. зв. повітові ради, де керівна роль належала буржуазним і дрібнобур­жуазним партіям. Найбільш численними виявились організації українських есерів, виразників ідеології куркульства.

Все це ускладнювало боротьбу трудящих за свої права. Вирішальну роль у ви­значенні політичної лінії більшовиків на новому етапі революції, в який вступила країна, відіграли знамениті Квітневі тези В. І. Леніна. Вони допомагали запорізь­ким більшовикам правильно визначити своє ставлення до меншовиків та інших дрібнобуржуазних партій, до Тимчасового уряду, війни.

Революційні сили виростали з середовища заводських робітників великих міст, портовиків, залізничників та наймитів, розкиданих по селах і поміщицьких економіях. Великий революціонізуючий вплив на місцеве населення мали револю- дійно настроєні військові частини, такі як запасні нолки: 42-й, розташований у Мелі­тополі, 46-й — у Бердянську, 48-й — в Оріхові, автомобільні майстерні — у Ве­ликому Токмаку, треті тилові автомобільні майстерні — в Олександрійську.

Після Лютневої революції виникли нові та зміцнились діючі професійні спілки робітників і службовців. Протягом квітня закінчилась організація профспілок на заводах Токмака. У травні виникла професійна спілка металістів у Бердянську; 11 червня 1917 року в Олександрівську відбулись збори делегатів профспілок, які ухвалили об'єднати всі профспілки міста в «Спілку спілок».

Надаремно робітники й селяни чекали від Тимчасового уряду миру, землі, 8-годинного робочого дня, поліпшення продовольчої справи. Поступово вони почи­нали розуміти його антинародну суть. По краю прокотилася хвиля різкого невдо­волення політикою Тимчасового уряду. На початку червня 1917 року в Олексан­дрівську спалахнув страйк робітників на фабриці «Бр. Теверевські і К°», 11 липня застрайкували робітники заводу «Борман-Шведе і К°». Вони вимагали підвищення заробітної плати. Заворушення відбулися і в Бердянську. Селяни дедалі частіше вступали в конфлікт з поміщиками, самовільно захоплювали землі, відмовлялися сплачувати орендну плату. В с. Жеребці Олександрівського повіту матрос Шрамко, виступаючи на мітингу, закликав «приступити до негайного захоплення землі без будь-якої виплати і не чекаючи Установчих зборів». У Балківській волості Меліто­польського повіту селяни захопили під випас у маєтку поміщика Іваненка 400 деся­тин сінокосу.

З розвитком революційних подій посилюється процес розмежування класових сил, міцніють і ширяться більшовицькі організації. Першими виділились у само­стійну організацію наприкінці травня 1917 року більшовики Олександрівська. В Мелітополі це відбулось у липні, в Бердянську — у вересні 1917 року.

Після VI з'їзду партії більшовицькі організації на Запоріжжі почали готувати народні маси до збройного повстання. У серпні 1917 року в Олександрівську на заводах ДЕКА, Наталенка та інших створювались бойові дружини, у Мелітополі сформувався загін Червоної гвардії.

Обурення і гнів трудящих викликала звістка про заколот генерала Корнілова. Більшовицькі організації закликали маси до боротьби з корніловщиною. 29 серпня у Бердянську відбулося термінове засідання Ради робітничих і солдатських депута­тів та повітової Ради селянських депутатів, на якому було створено тимчасовий революційний комітет. Він звернувся до трудящих повіту і призначив комісарів пошти, телеграфу, залізничного вокзалу, морської пристані, надіслав військову охорону до казначейства і банку. 29 серпня 1917 року залізничники станції Пологи, 4 вересня — робітники Олександрівського заводу ДЕКА, того ж дня — солдати на мітингу у Великому Токмаку рішуче виступили проти корніловського заколоту, вимагаючи страти Корнілова і його поплічників та взяття влади Радами.