Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

«нотою Керзона» робітники Запоріжжя та інших міст вимагали дати рішучу відсіч знахаб­нілим англійським імперіалістам. Учасники селянської конференції Андріївського району Бердянського повіту в листі до ВУЦВКу писали: «Ми, селяни — трудів­ники полів Андріївського району заявляємо... якщо керзонита подібна до них наво­лоч здумає посягнути на нашу Радянську владу, то ми виступимо як один, із зброєю в руках, пошлемо своїх синів на захист своїх завоювань. Передайте щирий привіт нашому дорогому вождю Іллічу, бажаємо йому скорого видужання і скоріше стати біля керма світового корабля. Хай живе Радянська влада! Геть керзонів! Ми їх розкерзонимо!».

Рік у рік здобували трудящі нові успіхи в будівництві соціалізму. Відбудову­вались і ставали до ладу зруйновані під час війни підприємства. Вже 1925 року еа Запоріжжі досягнуто довоєнного (1913 р.) рівня виробництва. Панівна роль належала тут соціалістичному секторові. Того року він дав 80 проц. усієї продук­ції. Витіснявся приватний капітал і з торгівлі та інших ділянок народного господарства.

Після завершення відбудовного періоду радянський народ приступив до здійснення індустріалізації країни, проголошеної XIV з'їздом ВКП(б). У загальному плані індустріалізації значне місце належало Запоріжжю. Перша Всеукраїнська конференція КП(б)У, яка відбулась у Харкові в жовтні 1926 року, прийняла рішення про початок спорудження у 1926/27 господарському році Дніпрогесу — однієї з найбільших на той час гідро­електростанцій Європи. Попередні під­готовчі роботи почалися на Дніпрі бі­ля Запоріжжя ще в серпні 1921 року. Ця робота розгорнулась згідно з ленін­ським планом ГОЕЛРО. В лютому 1927 року створено Управління будівни­цтвом Дніпровської гідроелектростанції, очолене уповноваженим ЦК ВКП(б) і РНК СРСР Е. І. Квірінгом

та видатними радянськими інженерами-енергетиками О. В. Вінтером, Б. Є. Веденєєвим і П. П. Ротертом. У березні 1927 року на правому березі Дніпра, поблизу Кічкаса, з'явились перші будівельники, в жовтні їх уже було понад 12 тисяч. 8 листопада 1927 року, в день 10-річчя Вели­кого Жовтня, урочисто закладено Дніпровську гідроелектростанцію. Вона мала постачати електроенергію великим промисловим центрам Придніпров'я та розв'я­зати проблему судноплавства по всьому Дніпру.

У спорудженні Дніпрогесу, «Запоріжсталі» та промислових гігантів брала участь уся країна. Вчені й інженерно-технічні працівники РРФСР та інших рес­публік разом з українськими інженерами вирішували складні будівельні й технічні проблеми. Устаткування й матеріали для будівництва ГЕС і всього промислового комплексу надходили з усіх братніх республік. Сюди їхали кращі будівельники країни. Запоріжжя дістало велику допомогу в підготовці кваліфікованих кадрів, їх готували на московських заводах «Серп і молот», «Красний Октябрь», на ленін­градському заводі «Електрод» тощо.

Іноземні спеціалісти вважали, що для здійснення всіх робіт на Дніпрогесі потрібно щонайменше 7—8 років. Проте такі строки не відповідали темпам радян­ського будівництва. Було вирішено спорудити Дніпрогес за п'ять років — до 1 січ­ня 1933 року. Але на сесії ВУЦВКу, що відбувалася на Дніпробуді в листопаді 1929 року, колектив будівельників узяв зобов'язання пустити гідростанцію 1 травня 1932 року. 63-тисячний колектив дніпробудівців цементувала і спрямовувала пар­тійна організація, яка налічувала в той час близько 5 тис. комуністів. Героїчними ділами прославились на будівництві комсомольці, 90 проц. яких стали ударниками праці. На укладенні бетону й цегли, на монтажі турбін, спорудженні мостів та інших роботах комсомольці перевершували відомі на той час світові рекорди. У 1932 році на будові працювало 25 тис. ударників, 1,4 тисячі ударних бригад, що об'єднували 21 тис. чоловік. Поряд з ударною роботою дніпробудівці навчались на вечірніх курсах, у школах ФЗУ, технікумах, 2-х втузах, що були відкриті на Дніпробуді.

Героїчна праця будівельників увінчалася успіхом. У травні 1932 року перший агрегат дав промисловий струм, а 10 жовтня 1932 року дніпробудівці разом з усім радянським народом відсвяткували пуск першої черги станції. Дніпровській гідро­електростанції було присвоєне ім'я В. І. Леніна. За героїчну працю в спорудженні Дніпрогесу Президія ЦВК Союзу РСР нагородила орденом Леніна 39 чоловік, орде­ном Трудового Червоного Прапора — 28. Дніпробудівській комсомольській орга­нізації вручено орден Леніна.

Для Запоріжжя роки першої п'ятирічки, виконаної за 4 роки і 3 місяці, стали періодом велетенського будівництва заводів чорної, кольорової металургії та склад­ного машинобудування. Завод «Комунар» у роки першої п'ятирічки повністю від­родився і перебудувався. Виробництво комбайнів супроводилось великим творчим ентузіазмом і винахідництвом. Якщо в 1930 році країна одержала 1500 зерно­вих комбайнів, то в 1932 році їх випущено 5953. 10 жовтня 1932 року видав першу плавку високоякісної сталі електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь».