Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

першу доменну піч, а в 1936 році пущено перший у країні слябінг. Всього за роки довоєнних п'ятирічок введено в експлуатацію три доменні і 10 мартенівських печей, прокатні стани — тонколистовий та холодного прокату. За кількістю робітників і випуском продукції завод став одним з найбільших мета­лургійних підприємств Радянського Союзу. Лише одна його піч давала стільки чавуну, скільки в 1937 році випускали металургійні заводи Італії і Польщі разом узяті. Першим підприємством кольорової металургії на Україні став Дніпровський алюмінієвий завод,

Другу п'ятирічку промисловість Запорізької області виконала достроково. У загальному масштабі вона виробляла алюмінію 60 проц., комбайнів — 40, феро­сплавів — 60, магнію — 100 процентів.

Стахановський рух, який виник 1935 року, охопив усі ланки промисловості. Так, на заводі «Запоріжсталь» із загальної кількості працюючих — стахановців було 49 процентів. Під керівництвом партійних організацій велику роботу провадив комсомол. Тисячі комсомольців вели за собою в стахановському русі всю молодь. Змаганням в області було охоплено 98 проц. комсомольців. На підприємствах Запо­ріжжя у 1936 році працювало 504 комсомольсько-молодіжні бригади: молодь пов­ністю обслуговувала одну доменну піч, одну турбіну Дніпрогесу, 5 електростале­плавильних печей тощо. У роки третьої п'ятирічки стахановський рух набув ще більшого розмаху. На підприємствах виникли школи передових методів праці, в яких висококваліфіковані новатори ви­робництва на робочих місцях біля верста­та навчали м:олодих робітників.

Випуск валової продукції підприємств Запоріжжя у 1938 році порівняно з 1913 роком зріс майже в 40 разів. Швидкими темпами розвивалася машинобудівна, лег­ка і харчова промисловість області. За період довоєнних п'ятирічок у Мелітополі виникли заводи — компресорний, дизелебудівний, верстатобудівний, консервний тощо. Промисловість цього міста у 1938 році виробила продукції на суму 90 млн. крб. У Бердянську повністю реконструйовано Азово-Чорноморський і Першотравневий заводи, побудовано крекінг-завод.

В ході змагання на честь XVIII з'їзду ВКП(б) чимало запорізьких підприємств вийшло в число передових. За зразкову роботу по виконанню плану й освоєнню нової техніки у квітні 1939 року орденом Трудового Червоного Прапора нагоро­джено Дніпрогес ім. В. І. Леніна та магнієвий завод. Орденоносцями стало багато

працівників чорної і кольорової металургії. Серед них: сталевар М. Я. Бойко, май­стер електролізного цеху алюмінієвого заводу М. Ф. Штапура, директор металур­гійного комбінату А. М. Кузьмін та інші.

У 1940 році в області налічувалось близько 200 підприємств союзного підпоряд­кування, 70 підприємств республіканського підпорядкування та багато підприємств місцевої і кооперативної промисловості.

Складними шляхами розвивалось сільське господарство. Незважаючи на певні досягнення, стан у цій галузі був тяжким. Справи погіршились у 1928 році, коли південні райони знову спіткав недорід. Куркулі ховали зерно і спекулювали ним, підбивали середняків не здавати хліба державі, вбивали комуністів і сільських активістів. Тому перед партійними та радянськими органами постало невідкладне завдання — підірвати економічну основу куркульства, послабити його вплив на середняка. В гострій боротьбі провадилась у 1928 році хлібозаготівельна кампанія.

Розпорошеність одноосібних селянських господарств, відсутність тягла і рема­ненту, надзвичайно обмежені можливості для застосування техніки на індивідуаль­них клаптиках землі призводили до зменшення товарності сільськогосподарського виробництва. В цьому таїлась небезпека для держави. Отже, назріла необхідність у перебудові сільського господарства, в масовому переході трудящого селянства на шлях колективної праці. Поліпшення політичної роботи в масах, придушення куркульського опору сприяли підготовці до масової колективізації.

Велику роль у здійсненні цього завдання відіграли машинно-тракторні това­риства, яких 1927 року на Запоріжжі було 140. Трактор, що з'явився в ті роки на селянських полях, переконував селян, по-перше — що тільки він може прокласти шлях до повного достатку, по-друге — що найдоцільніше використовувати його на колективному полі. Про переваги спільного господарювання переконливо свід­чили досягнення перших колективних господарств, яких в області наприкінці 1927 року було 489.

У підготовці до колективізації велика роль належала комітетам незаможних селян. У Запорізькій окрузі 56 проц. селянської бідноти об'єднались у комнезами. Під керівництвом партійних організацій вони стійко захищали інтереси бідноти, давали рішучу відсіч куркулям, першими вступали до колгоспів.

Великий вклад у справу переходу дрібних селянських господарств на рейки колективного господарювання зробив ро­бітничий клас. Десятки й сотні робітни­чих бригад виїжджали в села, лагодили реманент, подавали допомогу в проведен­ні різних політичних кампаній. На заклик листопадового (1929 року) Пленуму ЦК

ВКП(б) відрядитд на село для постійної роботи 25 тис. передових робітників, 680 ко­муністів, які працювали в містах, виявили бажання виїхати в райони області. Посланці робітничого класу передавали трудівникам села свій великий органі­заторський досвід, згуртовували бідняцько-середняцькі маси навколо партії.