Визначна роль у виховній роботі серед мас належала більшовицькій пресі. Налагоджувалась передплата центральних і республіканських газет. У 1920 році тут почали виходити газети «Известия» та «Серп і Молот» (органи Запорізького губкому КП(б)У і губвиконкому). В повітах з'явились свої «Известия» (Бердянськ, Мелітополь, Гуляйполе, Великий Токмак), газета «Серп і Молот» — у Молочанську, листок РАТАУ — в Генічеську.
Перехід до нової економічної політики зустрів одностайну підтримку партійних організацій і трудящих губернії. Друга губернська партійна
Скориставшись з тяжкого післявоєнного становища, підняла голову недобита контрреволюція, яка своїм центром обрала Гуляйпільський повіт. Тут отаборились залишки махновських банд. Від рук бандитів тільки у Великотокмацькому повіті загинуло 150 комуністів і радянських активістів. Тому питання розгрому махновського бандитизму набуло великої гостроти. Після V Всеукраїнського з'їзду Рад (березень 1921 року), який оголосив цю справу завданням першорядної ваги, в боротьбу цроти бандитизму включились широкі маси. В повітах, волостях і селах виникали групи самозахисту, кавалерійські і тачанкові загони. За неповними даними в них було тільки членів комнезаму 1590 чоловік.
Для боротьби проти бандитизму до Запорізької губернії прибула Політсекція Олександрійського району на чолі з народним комісаром внутрішніх справ Радянської України В. О. Антоновим-Овсієнком. В цей час вищим органом губернії, який визначав партійну, радянську і військову роботу, стала Надзвичайна губернська
Нарада у складі Голови Наради (нач. політсекції), командира групи військ Олександрівського району, голів губревкому, продгубкому, члена бюро губкому, голови губчека, начальника особливого відділу армії.
Для остаточної ліквідації банд у губернію прибули частини Червоної Армії (42-а і 30-а дивізії та 9-а кавалерійська дивізія). Операціями по ліквідації махновських банд безпосередньо керував заступник командуючого військами України і, Криму Р. П. Ейдеман. У серпні 1921 року махновщину було остаточно розгромлено.
Під час здійснення на Україні адміністративно-територіальних реформ (1922— 1925 рр.) Запорізьку губернію було ліквідовано, її територія ввійшла до складу Катеринославської губернії. У квітні 1923 року після реорганізації' повітів на округи в межах сучасної Запорізької області утворились Запорізький, Мелітопольський та Бердянський округи. В липні 1925 року у зв'язку з укрупненням Бердянський округ ліквідували, а його райони відійшли до Запорізького та Мелітопольського округів.
Ліквідувавши бандитизм, партійні організації і місцеві органи Радянської влади знову зосередили всю свою увагу на питаннях відбудови народного господарства. Запорізький завод відновив випуск моторів, почала діяти авторемонтна майстерня, запрацювали три парові млини. У Мелітополі на базі колишнього заводу Зафермана утворилась промислова артіль «Перемога». Вона випускала нафтові двигуни. Було відбудовано і розширено електричну станцію Азово-Чорноморського заводу в місті Бердянську. У Великому Токмаку чотири приватні підприємства об'єдналися в один завод «Червоний прогрес». У 1923 році завод виготовив партію тракторів марки «Запорожець». Зразок такого трактора експонувався того ж року на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві і був відзначений золотою медаллю.
Виробництво сільськогосподарських машин сконцентрувалось на заводах Запоріжжя, Бердянська, Мелітополя, Софіївки, Кічкаса, Токмака, Молочанська. Врахувавши наявність у краї значної кількості підприємств сільськогосподарського машинобудування, уряд у 1922 році створив у Запоріжжі Південний трест сільськогосподарських машинобудівних заводів. Це сприяло поліпшенню керівництва, проведенню спеціалізації підприємств, кращому постачанню сировиною та реалізації вироблюваної продукції. У 1924 році заводи «Сільмаштресту» за рійнем виробництва досягли довоєнного 1913 року. Завод «Комунар», на якому працювало понад 1700 робітників, у 1923-1924 господарському році дав 41 проц. загальносоюзного випуску збиральних машин. У 1924 році на Великотокмацькому заводі «Червоний прогрес» почалося серійне виробництво тракторів. Разом а Харківським паровозобудівним заводом, який також випускав ці машини, у 1925-1926 році випущено 383 трактори. Це був початок масового виробництва тракторів.
Поряд з відбудовою промисловості і зростанням продуктивності праці поліпшувались матеріально-побутові умови життя трудящих, помітно зростала заробітна плата. Якщо на початку 1925 року робітник заводу «Комунар» одержував пересічно 39 крб., то наприкінці року — 47 крб. 58 коп. І все ж, поряд з поліпшенням матеріального добробуту основної частини робітників, на Запоріжжі все ще тривало безробіття. У 1925 році тут налічувалось понад 5500 безробітних. Партійні і радянські організації здійснили ряд заходів, спрямованих