Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

земельних ділянок виник рад­госп «Червоні виноградники» (нині «Жовтнева хвиля»). Згодом спорудили винзавод, який щодоби переробляв 60 тонн винограду. В середині 20-х років власники виноградних плантацій та орендатори створили кооператив «Винпром», який у 1928 році об'єднував 573 виноградарів.

Ціною величезних зусиль трудящі міста налагодили роботу вщент зруйнованого в роки війни залізничного транспорту. Виник новий вид

Великі зміни сталися і в торгівлі. Найбільшою торговельною організацією вва­жався кооператив «Шськробкооп» який наприкінці 20-х років об'єднував 34 пром­товарні і продовольчі крамниці, хлібопекарню, ковбасний цех. Збували продукцію кооператив «Перемога» і товариство «Змичка». Державна та кооперативна торгівля' в 30-х роках остаточно витіснили приватну. Ремісники й кустарі об'єдналися в 17 кооперативних артілей. Міський відділ комунального господарства відкрив го­тель «Інтернаціонал» та кілька інших побутових підприємств.

Особливо бурхливо розвивались економіка і господарство міста в 30-х роках.

Вже 1932 року на Першотравневому машинобудівному заводі, що випускав переважно жниварки, працювало 2,8 тис. чоловік, а річний випуск продукції в цінах 1926/27 господарського, року становив понад. 2,8 млн. крб. На Азово-Чорноморському машинобудівному заводі працювало 1,2 тис. чоловік, випуск продукції досяг 3,5-іуілн., крб. Значно збільщцлц ,випуск, продукції суднобудівна верф, дві взуттєві фабрики та інші підприємства міста. У 1937 році завершилося будівництво міської електростанції,— електрика знайшла широке застосування на заводах, комуналь­ному господарстві, у побуті.

На міській околиці, де раніше був великий пустир, виріс один з найбільших на той час у країні крекінг-завод, оснащений новітнім устаткуванням. Колективи бердянських підприємств освоювали випуск нової продукції, наполегливо удоско­налювали виробництво.

Напередодні Великої Вітчизняної війни у місті працювали такі підприємства союзного підпорядкування, як Азово-Чорноморський (нині завод шляхових машин), Першотравневий заводи, крекінг-завод та інші; 3 підприємства республіканського значення, 5 — місцевої промисловості та 14 кооперативних артілей. Всього на підприємствах міста працювало близько 14 тис. чоловік.

Місто перетворилося у великий морський порт. Сюди прибували нафта, руда, а вивозилися метал, вугілля, хліб, сіль тощо.

Бердянці гаряче підтримували новаторські починання, були активними учас­никами соціалістичного змагання. На заклик партії на всіх підприємствах розгорну­лося соціалістичне змагання за дострокове виконання п'ятирічок. Серед робітників великого розмаху набув рух ударників і стахановців. Бердянці пишалися іменами Я. С. Варави — слюсаря Першотравневого заводу, Я. С. Бєляєва — машиніста залізничного депо, Л. Г. Федоренко — робітниці крекінг-заводу, М. І. Білого — коваля портових механічних майстерень та інших працівників, славних новаторів виробництва.

Велику увагу міська партійна організація приділяла оволодінню трудящими новою технікою. В 1935 році лише на Першотравневому заводі 310 чоловік закінчи­ли гуртки техмінімуму, а в 1936 — тут навчалося 886 чоловік.

Дійова допомога надавалася трудівникам села, головним чином в створенні та зміцненні колгоспів і МТС. Успішно працювали на селі колишні робітники міста комуністи-двадцятип'ятитисячники І. Ф. Жигула, О. О. Сірко, П. М. Степовий. М. Є. Білогаєв, М. Я. Снєсов, М. Я. Деречинський та багато інших.

Лави комуністів зростали кількісно. На день відкриття 1-ї міської партійної конференції 28 лютого 1940 року в місті діяло 62 первинні партійні організації та 6 партійних груп, які об'єднували 1569 членів партії.

Поряд з розвитком промисловості інтенсивно велася забудова міста, вдоскона­лювалося комунальне господарство. У довоєнні роки Бердянськ став одним з най­красивіших міст Лриазов'я. На той час тут проживало близько 55 тис. чоловік. В місті зводили багатоповерхові будинки, широкі асфальтовані магістралі потопали в зелені, мережа водопроводу досягла 25 км,— це у два з половиною рази більше, ніж його було у 1913 році. Впорядковувалися місця відпочинку трудящих. Ви­росли нові селища: крекінг-заводу, Нагірне. Порівняно з дореволюційним часом житловий фонд зріс у два рази.