Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

залізнич­ною мережею країни. Перед першою світовою війною порт мав два моли та набереж­ну з- зал ізничноїо колією.

В місті 1842 року відкрито дві поштові станції — міську і повітову , яку в 1916 ро­ці обслуговували 22 коней. Телеграф з' явився десь аж у 1864—1865 рр., а в 1902 році встановлено перші телефони.

Бердянськ з самого початку розвивався як торговельно-купецьке місто. Торгов­ці поділялися на купців-скупників і негоціантів, які торгували з

Обсяг зарубіжної торгівлі хлібом з кожним роком зростав. Якщо 1866 року через Бердянськ вивезено за кордон 6,7 млн. пудів сільськогосподарських продуктів, у т. ч. 6,4 млн. пудів пшениці, то в 1900 році — 20 млн. пудів. Товарооборот торгівлі з закордоном становив 10 млн. крб. експорту при 500 тис. крб. імпорту.

Інтереси іноземних фірм у Бердянську захищали акредитовані тут консульства. Всі консули займалися комерцією, мали підприємства, торгові фірми і наживали чималі капітали. Збагачувалися завдяки торговельним махінаціям і місцеві купці. М. Кобозєву, наприклад, ще в середині XIX ст. належало 20 невеликих рибних за­водів, на яких працювало 500 рибалок. Він мав десятки крамниць і лавок. Цей хи­жак незабаром став міським головою, що забезпечило йому найвигідніші підряди та відкупи. Мільйонні бариші мали купці брати Костянтинови, чиї крамниці були та­кож у Оріхові, Ногайську, Великому Токмаку, Генічеську. Під заставу землі й бу­дівель вони, віддавали «на ріст» гроші.

Лихварсько-банківські операції провадили відділення Державного, Азово-Дон­ського і Петербурзького міжнародного комерційного, банків, а також Бердянсько- Ногайський міський банк, повітове та міське товариства взаємного кредиту, міське кредитне товариство. 1896 року в Бердянську засновано першу в Росії кредитну спілку.

Населення міста швидко зростало. У 1897 році тут проживало 26,5 тис. мешкан­ців, у т. ч. 858 дворян, 97 осіб духовного стану, 366 купців, понад тисячу іноземних підданих, близько 19 тис. робітників, міських ремісників, торговців, міщан та чле­нів їх родин, 4815 селян.

Розвиток капіталізму, хижацька гонитва за прибутками призводили до нещадної експлуатації робітників. Робочий день на підприємствах розпочинався о 6 годині ранку і офіційно закінчувався о 6 годині вечора. Робітників часто примушували виконувати надурочні неоплачувані роботи. Охорони праці не було, через це нерідко траплялися нещасні випадки. Переважна більшість робітників жила в убогих ха- тинах-мазанках і землянках на околицях міста — Гаврилівці, Собачій балці та Мат­роській слобідці. Бідність їх житла вражала навіть царських чиновників. У щоден­нику титулярного радника Крижанівського є запис: «Чиновник пан Іванов... особис­то ходив до бідняків у їхні житла і бачив таку бідність, що не вірив своїм очам». Злидні, антисанітарія, відсутність медичної допомоги призводили до того, що в місті майже щороку спалахували епідемії дифтерії, віспи, холери.

У 70—80-х роках XIX ст. в місті виникли гуртки народницького нап­рямку. Саме в той час формувалися по­гляди учня Бердянської гімназії В. А. Хавкіна, майбутнього засновника бак­теріологічного центру в Індії, який названо його ім'ям. Навчаючись в Оде­ському університеті, він разом з това­ришами підписав телеграму Ф. Енге­льсу з проханням покласти від. імені російських студентів вінок на могилу К. Маркса.

В 1903 році у місті виникла орга­нізація РСДРП, яка налічувала 18 чле­нів. Члени її розповсюджували листівки революційного змісту, вели пропаганду серед робітників.

На початку лютого 1904 року цоліція натрапила на слід організації і обшукала квартири 22 робітників, виявивши велику кількість соціал-демократичної літератури та листівок. Почалися арешти. Одного з керівників організації Р. М. Кабо вислали з Бердянська, кількох її членів кинули до в'язниці.

Але репресії не залякали революційно настроєних робітників. Наприкінці квітня 1904 року відбулася перша робітнича маївка, організована робітниками-більшовиками А. М. Мазіним, О. М. Максимовим, М. А. Агарьовим.