Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Поступово життя міста нормалізовувалося. ЗО січня 1921 року тут відбулися ви­бори міської Ради у складі 74 депутатів, у т. ч. 37 комуністів. Очолив Раду Наумов.

Радянська влада почала героїчну боротьбу за відбудову економіки, створення соціалістичної культури, перебудову життя на соціалістичних засадах. Почалася відбудова порту, підприємств, лікарень, шкіл. І вже в грудні 1920 року розпочалося навчання в школах, у січні—лютому

10 липня 1921 року відбулося урочисте відкриття Бердянського державного курорту. Першими приїхали сюди на лікування шахтарі Донбасу, робітники Моск­ви, Петрограда та інших міст країни.

Комуністи та радянські активісти оточили турботою безпритульних дітей, сиріт. Грозового 1919 року вони організували в Бердянську дитячий приймальник, а 1920 — 4 дитячі будинки. Через 5 років тут виросло ціле дитяче містечко, де вихо­вувалося 850 колишніх безпритульних дітей. Вихователі, дитячий колектив підтри­мували дружні зв'язки з вихованцями комуни ім. Дзержинського, яку очолював А. С. Макаренко.

Розпочалася перебудова народної освіти. За даними перепису 1921 року на 20 квітня в Бердянську проживало понад 22 тис. чоловік, з них 8 тис. були неписьмен­ними, в т. ч. 440 дітей шкільного віку. Вже 1920/21 навчального року в місті відкрили три школи-семирічки, вісім початкових шкіл.

Більшість учителів міста свідомо перейшла на бік Радянської влади і самовід­дано працювала. Бердянська вчителька К. Т. Ліпчинська стала делегатом Всесоюз­ного з'їзду вчителів (січень 1925 року). Колектив школи № 3 одержав від наркома освіти А. В. Луначарського привітання: «Педагогам школи імені Івана Франка шлю палкий привіт і побажання перемог на їхній ділянці третього фронту (боротьбі з не­письменністю)». У поліпшенні виховної роботи серед дітей велику роль відігравала піонерська організація, створена в 1922 році.

Влітку 1921 року відкрився робітничо-технічний факультет з електротехнічним та інженерно-будівельним відділеннями, електромеханічний і агрономічний техні­куми, педагогічна, медична, соціально-економічна, технічна, художньо-естетична школи та різноманітні курси. Створене при відділі народної освіти товариство «Геть неписьменність!» організувало навчання населення на пунктах ліквідації неписьмен­ності.

В ході соціалістичного будівництва зростали лави міської партійної організації, її авторитет серед мас. На заводах Азово-Чорноморському, Державному шкіряному № 1, Державному сільськогосподарських машин № 4, Першотравневому, на заліз­ничному і водному транспорті, де діяли партосередки, комуністи виступали ініціато­рами змагання за якнайшвидшу від­будову підприємств. У червні 1922 року Запорізький губернський комі­тет партії інформував ЦК КП(б)У, що в Бердянську посилюється авто­ритет і вплив Комуністичної партії. Наприкінці 1923 року тут діяло вже 10 первинних партосередків, які об'єднували 190 комуністів. За час Ленінського призову парторганіза- ція міста поповнилась десятками но­вих членів з числа передових робіт­ників.

Трудящі активно включалися в політичне життя. У липні 1921 року, незважаючи на голод і розруху, бер­дянські робітники відрахували свій триденний заробіток до фонду допо­моги страйкуючим шахтарям Англії, а трохи пізніше — Руру. Ю січня 1923 року вони вирішили відпрацювати один день, а зароблені кошти передати у фонд допомоги польським політичним в'язням.

Справжніми бойовими помічниками комуністів у всіх їх починаннях були ком­сомольці. Перша молодіжна група виникла в Бердянську з ініціативи Е. Р. Кабо — сина організатора міської соціал-демократичної організації — ще в 1919 році. Оста­точне оформлення міської комсомольської організації відбулося 15 січня 1920 року. Секретарем її комітету обрали Г. Судака. Комсомольці гартувались у боях з дені- кінцями, врангелівцями та іншими бандитськими зграями. Смертю хоробрих заги­нули перші комсомольці Е. Р. Кабо та Осиновський. У 1922—1925 рр. міцні комсо­мольські осередки працювали на Першотравневому, Азово-Чорноморському та інших заводах.

Завдяки героїчним зусиллям комуністів, комсомольців, усіх робітників уже наприкінці 1922 — початку 1923 року стали до ладу заводи шкіряний № 1 та Першо- травневий, який одним з перших в країні почав випускати сільськогосподарські машини. У 1924 році обсяг його виробництва перевищив довоєнний рівень. Дещо пізніше налагодив випуск врубових машин для шахт Донбасу Азово-Чорноморський завод, стали до ладу цегельно-черепичний та рибний заводи, макаронна, взуттєва та меблева фабрики, млинзавод, олійниця, пивзавод. Швидко йшла відбудова порту. У 1924 році через морські ворота міста почав здійснюватися зв'язок з Італією, Фран­цією, Грецією. Морські шляхи з'єднали Бердянськ з Маріуполем, Таганрогом, Росто­вом, Керчю, Ялтою.

У 1926 році 400 бердянських рибалок об'єдналися в кооператив «Вільний». На його базі в 1929—1930 рр. створено три риболовецькі колгоспи — ім. Леніна, ім. Горького і «Червоний рибалка», їх обслуговувала судноверф.