Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Звістка про перемогу робітників і революційних солдатів Петрограда долетіла до Бердянська 26 жовтня. Робітники палко вітали встановлення Радянської влади. На цей час становище в місті було досить складним. Меншовики та есери вдалися до злісних нападок на владу Рад.

Міський комітет більшовиків звернувся до трудящих із закликом встановити Радянську владу. Виконком Ради, їцо складався з угодовців, у відповідь на це ство­рив т. зв. тимчасовий революційний комітет, до складу якого ввійшли представники дрібнобуржуазних партій, земства,

Гостра боротьба навколо питання про владу продовжувалася на пленумі Ради робітничих і солдатських депутатів, де незначною більшістю голосів — 49 проти 43 — все ж пройшла меншовицька резолюція.

Бердянські більшовики стояли на твердих ленінських позиціях. На своїх за­гальних зборах 31 жовтня вони прийняли резолюції, де зазначалося, що порятунок революції — в переході влади до рук більшовицьких Рад, які негайно повинні за­пропонувати перемир'я воюючим сторонам, взяти на себе захист революційної краї­ни від світового імперіалізму; запровадити робітничий контроль над виробництвом і розподілом продуктів та негайно передати землю селянству.

Дальші події підтвердили повну безпідставність оцінки лідером бердянських меншовиків Кисиленком перемоги повстання у Петрограді і переходу влади до біль­шовицьких Рад як авантюри. Робітники майже всіх підприємств міста вимагали пере­обрання Ради. На загальних зборах 31 жовтня робітники Азово-Чорноморського заводу привітали перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, висло­вилися за передачу влади Радам. Втрачаючи авторитет серед мас, меншовики та есери звернулися по допомогу до місцевої буржуазії, яка виділила для їх підтримки 50 тис. крб. Дізнавшись про це, більшовики, а слідом за ними ліві групи та представ­ники революційних солдатів відкликали своїх представників з тимчасового «ревкому» і він розпався.

Більшовики створили новий ревком, до складу якого ввійшли представники Ради робітничих і солдатських депутатів, Ради селянських депутатів, а також за­водських комітетів, профспілок тощо. До нього не потрапив жодний меншовик. Під тиском мас виконком Ради змушений був погодитися на такий склад ревкому.

Новий реівком, рішуче підтриманий революційними робітниками і солдатами міста, очолив боротьбу за більшовизацію міської Ради, яка переможно закінчилася в середині листопада — і у виконкомі керівна роль перейшла до більшовиків. 10 груд­ня 1917 року в Бердянську перемогла Радянська влада. Головою президії Ради став О. О. Дюмін. Боротьба за встановлення Радянської влади в повіті успішно завер­шилася в січні 1918 року створенням повітової та волосних Рад робітничих, солдат­ських і селянських депутатів.

Більшовики запровадили контроль над друкарнею та газетою «Известия», пере­творивши її у свій офіційний орган. Вони вигнали угодовців з керівних посад у проф­спілках. Створені ще до проголошення в місті Радянської влади червоногвардійські загони об'єдналися в єдину військову частину, яка, за вказівкою Я. М. Свердлова, вирушила на Дон для боротьби з Каледіним. Рада розпочала формування нових бо­йових червоногвардійських підрозділів.

Успішно розв'язували більшовики та міська Рада і складні економічні питання. Було встановлено робітничий контроль над виробництвом. Почали роботу повітова і міська продовольчі колегії. Рішенням Ради від 2 березня 1918 року скасовувалася приватна власність на нерухоме майно, вартість якого перевищувала 25 тис. крб.; замість націоналізованих банків створено єдиний Народний банк. 16 лютого на спіль­ному урочистому засіданні міську та повітову Ради було об'єднано в повітову Раду робітничих, солдатських і селянських депутатів на чолі з О. О. Дюміним.

Утвердження Радянської влади в місті відбувалося за складних умов класової боротьби. Білі офіцери та інші контрреволюційно настроєні елементи, що втікали з центральних районів Росії і гуртувалися в Бердянську навколо командування 46-го запасного полку, чинили опір владі Рад. Щоб ліквідувати кубло контрреволю­ції, Рада запросила до міста загін чорноморських моряків. Уночі 22 лютого 1918 року 112 офіцерів було заарештовано, полк роззброєно і демобілізовано. Для боротьби з контрреволюцією в місті створено комісію та військово-революційний трибунал під головуванням 3. С. Горбенко. На засіданні трибуналу моряки-чорноморці рішуче вимагали смертного вироку контрреволюціонерам. Проте більшість членів трибуналу не погодилася на це. Всіх офіцерів звільнили під «чесне слово».

Боротьба бердянського пролетаріату за утвердження Радянської влади в по­віті часом набувала драматичних форм. Особливо тяжке становище склалося в місті на початку квітня 1918 року, коли з півночі наближались австро-німецькі окупанти та їх посіпаки з т. зв. гайдамацьких загонів, а із заходу — великий білогвардійський офіцерський загін полковника Дроздовського.