Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Білогвардійці і серед них звільнені під «чесне слово» офіцери 46-го запасного полку, есери, меншовики, націоналісти вчинили контрреволюційний заколот, щоб зірвати евакуаційні роботи. Вони насамперед атакували порт, приміщення ревкому та Ради.

Найбільш запеклим і кровопролитним був бій біля штабу Червоної гвардії. Червоногвардійці билися до останнього патрона. Лише тоді, як більшість захисників штабу загинула, а О. О. Дюмін і А. М. Мазін були поранені, білогвардійцям вдалося захопити приміщення. Викликані з

23 квітня до Бердянська увійшов загін Дроздовського. Керівники заколоту — монархіст полковник Чертков, чорносотенець піп Лукін, меншовик Кисиленко та інші — негайно передали членів Бердянської Ради дроздовцям, які вивезли заареш­тованих до Куцої Балки (поблизу села Іванівки) і там вчинили звірячу розправу. Дев'ятнадцять героїв: О. О. Дюмін, 3. С. Горбенко, О. І. Горбенко, Л. І. Грініптейн, М. Р. Рогов, П. О. Введенський, А. М. Мазін, О. М. Єгоров, М. П. Кіорпе, М. О. Коз- лов, К. І. Дінер, О. М. Виноку- ренко, Д. У. Воронков, І. С. Шпи­тальна, І. І. Вільнер, Н. О. Клейн, П. Ф. Смекалов, М. Г. Файнер, А. М. Озоль — загинули в ім'я революції. Перед стратою бандити хотіли зав'язати приреченим очі, але О. М. Єгоров вигукнув:: «З відкритими очима ми свідомо боролися за справу визволення, і з відкритими очима ми готові вмерти за неї. Не зав'язуйте очей, стріляйте швидше, собаки!»

Збереглося звернення членів Ради до робітників Бердянська, яке закінчувалося словами: «Ми не боїмося смерті тому, що віримо в безсмертя революції. Хай живе Інтернаціонал! Хай живе соціа­лістична революція!»

«Правда» 16 червня 1918 року писала, що трагічна загибель депутатів 1-ї Бер­дянської більшовицької Ради викликала широкий громадський резонанс.

25 квітня 1918 року Бердянськ окупували австро-німецькі війська. Вони завда­ли нового лиха трудящим. Зменшилася заробітна плата, різко збільшилися ціни на продукти харчування. На 1 липня 1918 року в місті налічувалося 2500 зареєстро­ваних біржею безробітних.

Бердянські робітники не змирилися з режимом терору. Під керівництвом біль­шовиків у місті діяло кілька конспіративних груп. У травні 1918 року ЦК партії більшовиків направив до Бердянська для зміцнення підпільної організації Л. Р. Романова-Лопатка (партійна кличка «Пугачов»). Тоді ж, за вказівкою Сімферополь­ського більшовицького комітету, до міста прибув А. Яковлєв. Оформлення підпіль­ної більшовицької партійної організації відбулося 20 травня, секретарем повітового комітету обрано Л. Р. Романова-Лопатка. Незабаром був створений і підпіль­ний військово-революційний комітет у складі 7 чоловік. Окупанти, дізнавшись про існування повітового комітету партії та ревкому, оголосили в місті стан облоги. Але й за таких умов комуністи продовжували формувати на заводах бойові робіт­ничі дружини, розповсюджували серед трудящих міста революційні відозви. Йшла посилена підготовка до збройного повстання.

Завдяки активній діяльності більшовиків залізничники Бердянська взяли участь у липневому Всеукраїнському страйку залізничників. Два тижні залізнична станція й депо не працювали, окупанти не мали змоги вивозити звідси награбоване майно та хліб.

В зв'язку з початком революції в Німеччині та ануляцією Брестського договору австро-німецькі війська почали спішну евакуацію і наприкінці листопада 1918 року залишили Бердянськ. Але в місті вперто трималися гетьманці, а з середини грудня Бердянськ окупували денікінські війська з корпусу генерала Тілло, яких доставили сюди кораблі англо-французької ескадри.

У січні — лютому 1919 року становище на Південному фронті змінилося на користь Червоної Армії. Війська Радянської республіки, розвиваючи наступ, на­ближалися до Бердянська. За цих умов підпільний партійний комітет і ревком при­скорили підготовку повстання. В ніч з 11 на 12 березня бойові дружини почали бій з денікін- ськими частинами. Запеклий бій відбувся в районі порту, на вули­ці Матроській. До 10 години ран­ку 12 березня червоногвардійці за допомогою партизанського за­гону с. Новоспасівки повністю ви­зволили місто. Бойові дружини звільнили політичних в'язнів. Влада перейшла до рук ревкому. 15 березня до Бердянська всту-, пили передові підрозділи 2-ї брига­ди 1-ї Задніпровської дивізії Чер­воної Армії.

Повітовий більшовицький ко­мітет і ревком насамперед взяли­ся налагоджувати роботу органів Радянської влади. Довелося працювати у прифронтових умовах. Тому в час виборів до Бердянської Ради робітники, щоб не припиняти роботу підприємств, навіть голосували позмінно. Важливого значення повітком партії та ревком надавали продовольчому питанню, особливо заготівлі хліба для голодуючих робітників. Делегати 3-го повітового з'їзду Рад робітничих, селянських і червоно- армійських депутатів, який відбувся в травні, в резолюції з продовольчого питання писали: «Хай знають сім'ї червоних воїнів, робітники Донецького басейну і Півночі, що ми готові поділитися з ними останнім шматком хліба».