Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

2 січня 1918 року в Олександрівську встановилась Радянська влада. Почав діяти революційний комітет у складі товаришів Й. Т. Леппіка, Т. М. Міхеловича й інших, який одразу приступив до поповнення загонів Червоної гвардії, відбудови господарства і розв'язання продовольчого питання. Робітники і всі трудящі міста виявляли ревкомові повне довір'я і підтримку. І все ж Радянській владі загрожу­вала небезпека. В районі міста зосередилось 16 ешелонів козаків, які переправлялись на Дон. На пропозицію ревкому скласти зброю, вони відповіли погрозами. Довелось дати їм бій. Він відбувся 9 та 10 січня на станції Кічкас і закінчився повною перемо­гою червоногвардійців.

У зв'язку з вторгненням військ австро-німецьких ім­періалістів на територію Радянської України Рада 24 лю­того звернулася до трудящих міста із закликом вступати до лав робітничо-селянської Червоної Армії. Першими ство­рили червоноармійський загін із ста чоловік робітники заводу Леппа і Вальмана. 18 березня сформувався бойовий загін на заводі Коппа. Озброїтись йому допомогли матро­си, які поверталися через Олександрівськ до Севастополя. Відразу ж значна частина олександрійських загонів висту­пила на боротьбу проти гайдамаків. Скориставшись цим, місцеві меншовики, есери та анархісти намагалися заареш­тувати ревком.

Військово-революційний комітет запровадив у місті стан облоги й оголосив- мобілізацію громадян віком до 40 років включно. Багато жителів міста вступило до лав Червоної Армії добровільно. Було посилено охорону міста, патрулювання на залізничних станціях, Кічкаському мосту, на пошті, телеграфі і телефоні, електро­станції та на всіх заводах. Понад два тижні, починаючи з березня, Олександрівськ чинив упертий опір кайзерівським військам. Але переважаючі сили ворога змусили захисників міста з боями відійти у бік Таганрога. Залишивши в місті підпільний комітет на чолі з більшовиком І. А. Гавриловим, Олександрівський комітет РСДРП(б) перебазувався до Воронежа і звідти здійснював керівництво підпіллям. В середині липня 1918 року під час страйку залізничників, який тривав понад два тижні, кай­зерівці не мали змоги вивозити награбоване майно, хліб і худобу. Організаторів страйку вони кинули до в'язниці. Під загрозою звільнення з роботи опинилися ро­бітники залізничних майстерень.

Наприкінці листопада окупанти залишили Олександрівськ, але його захопили петлюрівці. Вигнали їх звідти червоноармійські частини в середині грудня. Тоді ж відновили роботу органи Радянської влади. Велику організаторську роботу під ке­рівництвом Олександрівського комітету РСДРП(б) розгорнули завкоми профспілок. Вони піклувались про харчування робітників, про відбудову підприємств, забезпе­чення найнеобхіднішим Червоної Армії. 5 травня 1919 року Олександрівський рад- наргосп зобов'язав профспілковий комітет заводу Коппа надіслати Червоній Армії військове спорядження. За короткий час завод виготовив і передав частинам Черво­ної Армії 90 двоколок, 522 парні повозки, гранати тощо.

Профспілкам належала чимала роль у посиленні масово-політичної роботи серед трудящих міста. Тут відкрився робітничий клуб ім. В. І. Леніна, в якому діяли кіно­установка, бібліотека-читальня, влаштовувалися вистави, читалися лекції, проводи­лися мітинги, бесіди тощо. Це сприяло вихованню політичної свідомості, зміцненню виробничої дисципліни. 20 лютого 1919 року робітники заводу Коппа, залізничних майстерень та інших підприємств прийняли рішення про одноразове відрахування половини денного заробітку.На ці кошти вони закупили борошно та інші продукти і відправили до Петрограда. 8 березня виконком Петроградської міської Ради пові­домив, що вагон прийнято і передано дітям робітників міста.

Ще наприкінці січня 1919 року в Народному будинку відбувся багатолюдний мітинг молоді, на якому було прийнято до комсомолу перших 80 юнаків і дівчат та обрано тимчасовий загальноміський комітет. Згодом комсомольські осередки виник­ли на всіх підприємствах, в установах і навчальних закладах. Наприкінці березня — початку квітня відбулася перша конференція міської організації КСМ, в роботі якої активну участь взяла начальник політвідділу 1-ї Задніпровської дивізії О. М. Коллонтай. Конференція обрала міський комітет, до складу якого ввійшли В. Осіт, Д. Мальцев, Г. Жуков та інші. У травні багато олександрівських комсомольців і комуністів організувалися в загони й виступили на боротьбу проти банди отамана Григор'єва.

Політвідділ 1-ї Задніпровської радянської дивізії, який перебував після визво­лення міста в Олександрівську, в березні—квітні провів тут кілька мітингів, у яких взяли участь О. М. Коллонтай, П.ТО. Дибенко та інші. Значну роль у політичному вихованні мас відіграла газета «Известия» Олександрівської Ради.

У зв'язку з наступом денікінців у місті терміново сформувався червоноармій- ський полк. До нього вступила майже половина комуністів і комсомольців, робіт­ники. Але під тиском переважаючих сил ворога червоноармійські частини відсту­пили на північ. 10-го червня 1919 року Олександрівськ захопили денікінці. Поча­лися погроми, грабежі і розстріли. Особливо жорстоко білогвардійці розправлялися з комуністами. Бандити розстріляли зненацька захоплених більшовиків П. Кузнецова, О. Трофименка, Я. Ліздіна та інших.