Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Після закінчення громадянської війни в Мелітополі почала виходити газета «Думка» (пізніше — «Радянський степ»).

Улюбленим місцем відпочинку трудящих став центральний міський парк, закла­дений 1927 року комсомольцями. Тут спорудили стадіон, літній кінотеатр, бібліоте­ку з читальним залом, дитячу залізницю.

Партійні і радянські органи міста велику увагу приділяли фізкультурній та оборонній роботі. Тут діяли добровільні спортивні товариства «Авангард», «Буре­вісник», «Динамо», «Іскра», «Спартак», які об'єднували понад 2 тис. спортсменів. При клубах працювали стрілецькі та інші

Як тільки почалася Велика Вітчизняна війна, міськком партії і міськвиконком розробили заходи по перебудові економіки міста на воєнний лад. На заклик партій­них організацій до загонів народного ополчення вступило 3477 чоловік. З їх числа
створено 1-й зведений стрілецький і 2-й залізничний полки народного ополчення. Сотні молодих мелітопольців пішли на фронт добровольцями і ввійшли до складу сформованого в перші місяці війни 38-го комсомольського інженерно- саперного полку.

5 вересня 1941 року спеціально сформований міськкомом КП(б)У авіадесантний загін, що складався з 35 мелітополь­ських комуністів і 36 комсомольців, висадився в героїчній Одесі і взяв участь в обороні міста.

Коли наблизився фронт, з Мелітополя було вивезено в глибокий тил 2 тис. вагонів з верстатами, готовою продук­цією, сировиною та матеріалами. Виїхало близько ЗО тис. чо­ловік кваліфікованих робітників, інженерно-технічних пра­цівників і службовців з сім'ями. З елеватора відправлено на схід понад 18 тис. тонн зерна.

5 жовтня 1941 року німецько-фашистські загарбники захопили Мелітополь, установивши жорстокий окупаційний режим. За два роки окупації фашисти розстріляли у протитанковому рові на околиці міста понад 14 ти­сяч радянських громадян. 13 жовтня 1943 року вони підпалили в'язницю, де живцем згоріло 250 жінок і дітей. Багато юнаків і дівчат насильно вивезено на каторжні роботи до Німеччини. За час окупації населення Мелітополя зменшилося на 23 тис. чоловік.

В Мелітополі діяло кілька підпільних груп, що налічували 26 чоловік. Групу 0. П. Чугунова гестапо незабаром вислідило, її керівників — 0. П. Чугунова і Ю. Г. Петрухіна — розстріляли. Шість чоловік цієї групи пізніше приєдналися до групи О. О. Костенка, чисельність якої в березні 1942 року зросла до 20 чоловік. Патріоти пускали під укіс ворожі ешелони з танками і автомашинами, провадили антифашистську пропаганду серед населення, розповсюджували зведення Радян­ського інформбюро. У квітні 1942 року фашисти заарештували і розстріляли актив­них членів цієї групи: Є. П. Плахотнікову (Балкіну), Т. І. Шавріна, Н. Ф. Прокопович, В. Ф. Місюрина. О. О. Костенко під час арешту вчинив збройний опір і загинув смертю героя.

Група К. Ф. Хилько, до складу якої входили комсомольці Ліда і Микола Хилк­о, О. Коленко, К. Тиркіна та прикомандирована розвідвідділом 9-ої армії радистка Т. Васильєва, збирала розвідувальні дані про розташування ворожих частин і воєн­них об'єктів та передавала їх командуванню радянських військ. Члени цієї групи також загинули у боротьбі з ворогом.

Ризикуючи життям, мелітопольці передавали військовополоненим продоволь­ство і медикаменти, а тим, хто міг тікати,— одяг. У грудні 1941 року виникла нова підпільна патріотична група, до якої ввійшли вчителька В. Д. Земцева, дружини радянських офіцерів М. А. Кутасевич, Л. Г. Яценко та інші патріотки. Пізніше до них приєдналося кілька визволених з лазарету полонених. Крім систематичної допомоги військовополоненим, члени підпільної групи розповсюджували антифа­шистські листівки, добували зброю, яку використали проти фашистів під час наступу Радянської Армії на Мелітополь. На час визволення міста в групі налі­чувалось 29 чоловік.

У березні 1942 року в місті виникла ще одна підпільна група на чолі з М. М. Хар­ченком. Більшість її учасників становили радянські бійці, які втекли з табору полонених. Напередодні визво­лення міста в групі було 23 чоловіка. Вони розпов­сюдили 70 листівок, а здо­бувши зброю, знищували живу силу і техніку воро­га, порушували лінії зв'язку тощо. В жовтні 1943 року, разом з вій­ськами Червоної Армії, група. М. М. Харченка брала активну участь у боях за визволення міста.

У лютому 1942 року К. В. Махонько, М. Т. Матюхін і В. К. Щербаков організу­вали комсомольсько-молодіжний загін «За Батьківщину», до якого входило 15 чоло­вік. Бійці загону знищили 60 гітлерівських солдатів, 8 офіцерів, кілька автомашин, мотоциклів, кулеметів тощо. У боях з ворогами загинули М. Т. Матюхін, В. К. Щер­баков, К. П. Щедрін, В. П. Макаров, В. І. Ширкін, О. М. Мисягін.