Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Водночас розширювалося виробництво на діючих підприємствах. Завод ім. Воровського почав випускати елеваторне обладнання, завод «Перемога» наприкінці п'ятирічки повністю перейшов на виробництво суднових двигунів потужністю 20 і 25 кінських сил, збільшили випуск продукції швейна і взуттєва фабрики, механіч­но-чавуноливарний та цегельний заводи міськпромкомбінату.

Протягом 1938—1941 рр. тут з'явилися нові підприємства: верстатобудівний завод ім. ОДПУ, потужний елеватор, хлібозавод, ряд підприємств місцевої промис­ловості і промислової кооперації: заводи «Ковкий чавун», «Металонікель», «Метало-об'єднання», крупорушка, меблева, макаронна, лакофарбова фабрики тощо.

Якщо в 1934 році на 16 підприємствах міста працювало понад 6 тис. робітників, то напередодні Великої Вітчизняної війни на 39 підприємствах, у т. ч. 7 — союз­ного і десяти — республіканського підпорядкування, їх було понад 11 тис. чоловік. Загальний обсяг промислового виробництва у 1940 році становив понад 166 млн. крб., а це в 55 разів перевищувало рівень 1913 року. Мелітополь ставав значним машинобудівним центром на Запоріжжі.

Партійні, профспілкові та комсомольські організації в довоєнні роки широко розгорнули соціалістичне змагання за виконання і перевиконання виробничих зав­дань, всіляко заохочувався рух раціоналізаторів і винахідників. Завдяки цьому протягом 1930—1940 рр. продуктивність праці на підприємствах міста зросла в 4,5 раза, виробничі плани перевиконувались на 15—25 проц. На підприємствах виросли сотні передовиків виробництва. Серед них були добре відомі: стругальник-багатоверстатник М. Г. Крайній, формувальник І. Апачанський, слюсарі С. Г. Дра­гун, В. А. Москаль та інші. В лютому 1940 року відбулася перша міська пар­тійна конференція. Секретарем міського комітету КП(б)У було обрано В. П. Романова, який очолював його і в перші післявоєнні роки.

Одночасно з розвитком економіки зростало й саме місто, яке 1939 року від­несено до розряду міст обласного підпорядкування. У 1941 році населення міста становило 85 тис. чоловік. Тут виросли нові житлові і громадські будинки. Житлова площа на початку того року порівняно з 1925 зросла майже вдвоє і становила
277,2 тис. кв. м. Довжина електроосвітлювальної мережі дорівнювала майнує 80 км. До половини житлових будинків було підведено водопровід. Збільшилась загальна площа парків і скверів, уздовж вулиць проведено деревонасад­ження.

Значно зросла на той час мережа лікувально-профілак­тичних закладів. В місті працювали 5 лікарень на 420 місць, 7 поліклінік, 11 медичних пунктів, 2 пологові будинки, водолікарня, грязелікарня, санітарно-епідемічна та проти­малярійна станції, діяло кілька клінічних лабораторій і рентгенкабінетів. У медичних закладах працювало 105 лі­карів та 145 чоловік середнього медичного персоналу.

Багато робилось в місті і в галузі народної освіти та культури. Ще у 1931 році тут здійснено загальну семирічну освіту, а до 1938 року повністю ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. У 1940 році в Мелітополі працювало 11 середніх, 5 неповних середніх і 7 початкових шкіл, діяли палац піонерів, дитяча бібліотека з фондом 13 тис. книг, дитяча технічна станція тощо.

З 1922 року в Мелітополі працювали Вищі трирічні педагогічні курси, реорга­нізовані 1933 року в державний педагогічний інститут з стаціонарним та заочним відділеннями.

На базі технікуму індустріалізації сільського господарства створено завод-втуз ім. ОДПУ, якого пізніше перетворено на інститут механізації сільського госпо­дарства. У 1939 році на Всесоюзній сільськогосподарській виставці він удостоєний диплома Першого ступеня. Працювали сільськогосподарський і бібліотечний техні­куми, фельдшерсько-акушерська школа.

Зростання культурних запитів трудящих зумовило розширення мережі куль­турно-освітніх закладів. В місті діяло 5 центральних, 60 профспілкових клубів і червоних кутків на підприємствах, установах та учбових закладах; на початку 30-х років у Мелітополі відремонтували, а потім значно розширили приміщення міс­цевого театру, в ньому не раз виступали театральні колективи Запоріжжя, Дніпро­петровська, Києва та інших міст.

1939 року в Мелітополі створено театральну трупу, яка підготувала і поставила спектаклі «Загибель ескадри» О. Корнійчука, «Весілля в Малинівці» Л. Юхвіда, «Безталанна» І. К. Карпенка-Карого.

Збагачувались і розширялись бібліотеки. У 1940 році центральна міська бібліо­тека налічувала понад 200 тис. книжок, мала добре обладнаний читальний зал. Клу­би, школи, інститути мали власні бібліотеки. В місті працював краєзнавчий музей.