Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

У 1916 році в місті вибухнули страйки. Організовано пройшов страйк на взут­тєвій фабриці «Прогрес». Він закінчився перемогою робітників: їм підвищили заро­бітну плату.

Того ж року до Мелітополя прибули вислані з Маріуполя (Жданов) як «неблагонадійні» робітники К. І. Бронзос, М. І. Пахомов, О. В. Борисов та інші. Вони влилися до більшовицької групи, яка вела ідейну боротьбу проти меншовиків-оборонців. Наприкінці року ця група вже

Після Лютневої буржуазно-демократичної революції в Мелітополі створено Раду робітничих і солдатських депутатів. Ранком 4 березня на підприємствах відбулися збори робітників, на яких обрано по одному представникові від кожних 50 чоловік. Невдовзі робітничі депутати відвідали військові частини, що дислокувалися в місті і допомогли солдатам обрати до Ради своїх депутатів. Та поряд з Радою існували ще міська дума і т. зв. громадський комітет. Отже, в Ме­літополі, як і в інших містах країни, створилося двовладдя.

Складна політична обстановка, що виникла в місті після встановлення двовладдя, вимагала від більшови­ків рішучих дій. Але особливості цього моменту бага­тьом були незрозумілими. В березні 1917 року Мелі­топольська більшовицька група РСДРП відрядила до Петрограда К. І. Бронзоса. На початку квітня він ви­ступив на партійних зборах зі звітом про свою поїздку. Збори постановили утворити більшовицьку фрак­цію в Раді, де переважали меншовики й есери. На чолі фракції став К. І. Бронзос.

У квітні 1917 року більшовики вирішили створити свою фракцію і в міській думі. У Раді робітничих і солдатських депутатів та інших організаціях трудя­щих більшовики розгорнули рішучу критику політики Тимчасового уряду та угодовської позиції меншови­ків, роз'яснювали ленінські Квітневі тези, посилили пропагандистську та агітаційну роботу на селі. На робітничих мітингах і зборах більшовики викривали перед масами справжнє обличчя т. зв. комітету гро­мадських організацій, утвореного міською думою та земською управою.

Велику увагу приділяли більшовики роботі серед молоді. В той час створено першу молодіжну органі­зацію міста — Спілку молоді, яка налічувала 25 юна­ків і дівчат. В наступні місяці вона значно зросла і стала надійним помічником більшовицької організації. Спілку молоді очолив С. Резніков.

Влітку 1917 року більшовиків міста підтримувала більшість робітників, які об'єднувалися у профспілки металістів, залізничників і взуттєвиків. У липні мелі­топольські більшовики остаточно порвали з меншови­ками і створили міський комітет РСДРП(б), до якого обрали К. І. Бронзоса (голова), М. І. Пахомова, І. Ю. Денисенка та Л. І. Вітхіна. Незабаром первинні більшови­цькі організації виникли на заводах Зафермана, Бродського, на залізничному вузлі. Комітет налагодив тісний зв'язок з більшовицькою організацією Харкова, яка надіслала своїх агітаторів, допомогла літературою і зброєю.

Невдовзі до Мелітополя з Молдавії прибули 42-й запасний піхотний полк і мото­циклетна частина, солдати яких підтримували більшовиків. Від цих військових ча­стин також обрано депутатів до Ради. Вони створили солдатську секцію на чолі з уральським робітником, членом більшовицької партії з 1906 року К. Д. Єрмаковим. Це змінило співвідношення сил у Раді на користь більшовиків.

Керуючись рішеннями VI з'їзду партії, що взяв курс на підготовку збройного повстання, більшовики Мелітополя створили робітничий загін Червоної гвардії. Його командиром було призначено члена партійного комітету І. Ю. Денисенка, учасника лютневих подій 1917 року в Петрограді.

Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістич­ної революції викликала велике політичне піднесення тру­дящих міста, відбувалися демонстрації і мітинги. В ніч з 26 на 27 жовтня в приміщенні театру Стамболі зібралася Рада робітничих і солдатських депутатів. Заступник голови Ради більшовик М. І. Пахомов повідомив про повалення Тимчасового уряду, про перемогу соціалістичної революції і створення Радянського уряду на чолі з В. І. Леніним. Пропозицію більшовиків про підтримку Радянського уряду, передачу всієї влади в Мелітополі Раді робітничих і сол­датських депутатів та розпуск міської думи і земства пал­ко схвалила більшість депутатів.

Меншовики й есери не наважилися відкрито виступити проти цього рішення. Але вже на другий день, 27 жовтня (9 листопада), вони підтримали повітового комісара Тимча­сового уряду і земську управу, які вимагали від губерн­ських установ негайно надіслати до Мелітополя сотню «надійних» солдатів з куле­метами «для ліквідації анархії».

Того ж дня контрреволюційне націоналістичне офіцерство 42-го запасного полку спровокувало солдатів і відсталу частину населення на розгром приватних та дер­жавних . горілчаних складів і магазинів. Це могло завдати шкоди тут розвиткові революції. 31 жовтня до Мелітополя прибув загін революційних севастопольських матросів у кількості 600 чоловік на чолі з загартованим більшовиком Н. Пожаровим. Загін приборкав погромників, встановив патрульну службу, допоміг ство­рити революційний комітет, який очолив М. І. Пахомов.