Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

представники комуністичних і робітничих партій Австрії, США, Франції та Швейцарії. В середині лютого 1921 року тут обрано міську Раду робітничих і червоноармійських депутатів. Запровадження 8-годинного робочого дня і робітничого контролю над виробництвом, введення соціального страхування, заборона дитячої праці, боротьба з голодом, епідеміями та бандитизмом — усі ці питання стали в цен­трі уваги міської партійної організації та новообраної Ради.

Невпинно зростала і зміцнювалась міська партійна організація. Якщо після вигнання білогвардійців вона налічувала лише 50 чоловік, то в серпні 1921 року на обліку в ЗО партійних осередках перебувало 240 членів та 112 кандидатів у члени партії. Налагоджувались братні зв'язки міста й села.

Для подолання післявоєнної розрухи велике значення мало запровадження нової економічної політики. Вже 1922 року в місті діяло близько 200 кустарних підпри­ємств, де виготовлялись різноманітні товари для населення. Став до ладу колишній завод Классенів, який дістав назву Першого радянського. Завод почав виробляти косарки, маслоробки тощо. Колишній завод Зафермана (Другий радянський) було віддано в оренду приватним особам. Тут ремонтувались нафтові двигуни, букери та інші сільськогосподарські машини. На залізниці відновився регулярний рух поїздів.

У 1923 році було створено Мелітопольську округу та однойменний район з цен­тром у Мелітополі. Робітничий клас міста надав істотну допомогу селу в організа­ції сільськогосподарських товариств, радгоспів і комун, прокатних технічних пунктів, провадив велику політико-масову роботу серед селянства.

З глибокою скорботою трудящі Мелітополя сприйняли звістку про смерть В. І. Леніна. Вони надіслали до Москви виготовлений місцевими майстрами вінок дубового листя, відлитий з металу. На вшанування пам'яті вождя у Мелітополі вста­новлено пам'ятник, ім'ям Леніна названо міську лікарню та одну з центральних ву­лиць. У дні ленінського призову десятки робітників мелітопольських підприємств вступили до лав Комуністичної партії, зокрема на станції Мелітополь — 92 заліз­ничники .

Відбудова господарства міста супроводилась витісненням з економіки приват­но-капіталістичних елементів. Соціалістичний сектор здобував вирішальну перемогу. Зростала питома вага кооперативної промисловості. Вже в 1924—1925 рр. на коопе­ративних засадах працювали завод сільськогосподарських машин ім. Воровського, Перший радянський завод (орендований сільськогосподарським кредитним товари­ством), промислово-кооперативна артіль «Перемога», створена на базі Другого ра­дянського заводу, шкіряний завод (орендований артіллю шкіряників). Державними підприємствами стали млин № 11 (колишній Классенів і Нейфельда), друкарня (ко­лишня Ліфшиця і К°), електростанція та залізнична станція Мелітополь.

Дрібні кустарно-ремісничі майстерні об'єднувались у кооперативні підприєм­ства: ковальсько-слюсарні, хімічні, харчові, тютюнові, шкіряні, текстильні, кра­вецькі та інші. Тільки деякі з них ще орендували приватні особи. Витіснення при­ватного сектору відбувалося і в галузі торгівлі, але частка приватного капіталу ще була відчутною. Так, наприклад, товарооборот 167 державних і кооперативних торговельних підприємств Мелітопольського округу в 1926 році становив 6,3 млн. крб., а 383 приватних — 2,6 млн. карбованців.

На 1 січня 1926 року в місті проживало 24 470 чоловік. За соціальним станом населення розподілялося так: робітників — 17,2 проц., службовців — 20,2, селян — 22,1, інших (дрібні промисловці, торгівці) — 40,5 процента.

Після XI з'їзду РКП(б) органи Радянської влади вжили ряд заходів, спрямо­ваних на обмеження непманської буржуазії. Багато робітничих родин переселилось з убогих халуп до будинків багатіїв. З 2960 міських житлових будинків 467 вже на­лежали до комунального фонду.

Великі зміни сталися в охороні здоров'я трудящих. Наприкінці 1925 року в місті діяло 4 лікарні на 135 ліжок, 3 амбулаторії, пологовий будинок. Налагоджувалось і культурне життя. Міська рада і партійна організація піклувалися про розвиток народної освіти та культурно-освітніх закладів. У 1926 році в Мелітополі діяло 2 по­чаткові і 7 семирічних трудових шкіл, педагогічний технікум. В школах працювало 130 педагогів. Розгорнули роботу 8 бібліотек з книжковим фондом 27,8 тис. книжок, 3 клуби, селянський будинок, кінотеатр, музей.

Загоював рани і залізничний транспорт. Його відбудові трудящі міста присвятили перші комуністичні суботники.

Розвиток промисловості Мелітополя набув широкого розмаху в роки п'ятирі­чок. Протягом першої п'ятирічки тут почав працювати насосно-компресорний завод, оснащений новою технікою. У довоєнні роки він перетворився на одне з найбільших підприємств міста. В 1929—ЗО рр. споруджено основні виробничі цехи м'ясокомбі­нату, міську електростанцію, томатний завод, кілька артілей промислової коопе­рації.