Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

В місті ще залишались старі повітові установи, які люто протидіяли наступові революції. Разом з меншовиками та есерами вони утворили контрреволюційний «ко­мітет боротьби з анархією», який намагався заборонити збори та мітинги трудящих.

2 листопада Мелітопольська Рада під впливом меншовицько-есерівської більшості прийняла резолюцію про невизнання рішень і декретів II Всеросійського з'їзду Рад.

Контрреволюція вживала всіх заходів, щоб перешкодити дальшому розвиткові революційних подій у місті. 25 листопада 1917 року офіцери військових частин таєм­но зібрали збори георгіївських кавалерів і прийняли рішення про повалення влади Ради. Про це стало відомо партійному комітетові більшовиків і ревкому. За їх дору­ченням загін Червоної гвардії обеззброїв змовників. Рада робітничих і солдат­ських депутатів стала єдиною владою в місті.

Діяльність більшовиків Мелітополя була схвалена Центральним Комітетом РСДРП(б). 10 грудня 1917 року секретар ЦК партії О. Д. Стасова писала меліто­польським більшовикам: «Вітаємо Вас, товариші, в усіх ваших починаннях, у тому, що Ви, не чекаючи... інструкцій і вказівок, втілюєте в життя саме ті принципи, які намічені ЦК...».

Протягом наступних трьох тижнів більшовики добилися зміни у співвідношенні політичних сил у Раді. 20 грудня 1917 року до керівництва виконкомом Ради стали більшовики, його головою обрано М. І. Пахомова. Виконком створив революційний штаб для боротьби з контрреволюцією.

Спираючись на підтримку більшості членів міської Ради та на сільські партійні організації, більшовики Мелітополя розгорнули роботу по утворенню і більшовизації волосних Рад селянських депутатів. 21—22 січня 1918 року відбувся повітовий з'їзд Рад. Більшість делегацій доповіли про передачу всієї влади Радам. На з'їзді об'єд­нались Рада робітничих і солдатських депутатів з повітовою Радою селянських депутатів. З'їзд оголосив рішення про встановлення Радянської влади на всій тери­торії повіту. Головою виконавчого комітету повітової Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів став М. І. Пахомов. Рада призначила своїх перших комі­сарів. На початку травня 1918 року Мелітополь захопили австро-німецькі окупанти. В місті та на залізничному вузлі залишились підпільні більшовицькі групи, якими керували О. І. Суворін і С. Т. Дзюба. Активними учасниками груп були Л. А. Супоницька, В. І. Соловйов, Д. 3. Соколов, П. М. Коровін, X. Г. Шипов, С. Г. Лобанов та інші. Загальне керівництво роботою підпільних груп здійснював представник Центрального Комітету партії Ключ-Давиденко.

Підпільні партійні організації викривали загарбницькі плани окупантів і зрад­ницьку політику українських буржуазних націоналістів. У другій половині липня 1918 року залізничники Мелітополя приєдналися до Всеукраїнського страйку за­лізничників. Матеріальну підтримку страйкарям Мелітопольського вузла подали робітники міста та селяни навколишніх сіл. Загальне керівництво страйком здійсню­вав комітет, до складу якого входили більшовики С. Г.Лобанов, машиністи С. Т.Дзюба і М. А. Семенов та інші. Член комітету Ампілогов за допомогою молоді розповсю­джував листівки, що закликали до боротьби проти інтервентів. Проводилась також агітаційна робота серед солдатів німецького гарнізону, завдяки чому 6 жовтня 1918 року вони влаштували демонстрацію під гаслом: «Геть чотирирічну світову війну!»

Наприкінці листопада 1918 року частини Червоної Армії визволили Меліто­поль від австро-німецьких окупантів. Але в грудні того ж року місто захопили біло­гвардійці з корпусу генерала Тілло. Під впливом більшовицької агітації населення всіляко чинило опір мобілізації до лав «добровольчої» армії. За відмову від служби у білій армії були страчені помічник машиніста Толмачов, Загуменний, Деркач і Литвинов. Перед стратою Толмачов, звертаючись до вішателів, сказав: «Ви гово­рите, що ми не хочемо захищати Росію, але хіба Росія — це ви? Ні! Росія повстала проти гнобителів, яких ви захищаєте. Краще тут вмерти, ніж іти проти своїх, проти робітників і селян».

Ця подія стала сигналом до збройних виступів у навколишніх селах. У підго­товці їх вирішальну роль відіграли більшовики Мелітополя, б січня 1919 року спа­лахнуло селянське повстання проти білогвардійців у Терпіннівській волості. Біль­шовики Мелітополя допомагали повстанцям зброєю.

 14 березня 1919 року частини 2-ї бригади 1-ї Задніпровської дивізії під коман­дуванням С. І. Петриковського (Петренка), розгромивши офіцерський полк, який утримував місто, визволили Мелі­тополь, головний опорний пункт білогвардійців у північній Таврії.Відступаючи, ворог зруйнував водо­напірну башту, залишивши жителів без води.