Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

у 1912 році в Мелітополі налічувалося майже сто підприємств фабрично-заводського типу із загальним обсягом виробництва 3,5 млн. крб. Здебільшого це були погано обладнані підприємства, на яких переважала ручна праця. Тут працювало понад тисячу робітників. Умови праці були тяжкими. В одній із своїх кореспонден­цій повітова газета «Мелитопольские ведомости» так описувала робочий день на одно­му з заводів міста: «Закоптілі, змучені, при сорокаградусній жарі, майже чи не з 9-пудовим ківшем розплавленого чавуну мечуться, як очманілі, ливарники. Вибиваю­чи 30-фунтовим молотом монотонну пісеньку, цілий день б'є по розжареному залізу молотобоєць».

У цей час, незважаючи на переслідування царського уряду, в Мелітополі виник і розгорнув діяльність соціал-демократичний гурток. На заклик соціал-демократів робітники заводів Зафермана, Лібермана, Лукіна і залізничних майстерень, протес­туючи проти Ленського розстрілу, 13 квітня 1912 року оголосили одноденний страйк. На першотравневому мітингу робітників заводу Зафермана в Олійникових садах промовці закликали до боротьби проти самодержавства. Незабаром поліція заареш­тувала соціал-демократів К. Є. і М. Є. Пашиних, маляра А. І. Вілінова та ін. організа­торів страйку й мітингу. В ніч з 23 на 24 липня поліція повідомила департамент про ліквідацію гуртка РСДРП, але, як виявилось, надто поспішила — підпілля продов­жувало боротьбу.

Важливу роль у піднесенні революційного руху в Мелітополі відігравала біль­шовицька газета «Правда». Серед мелітопольських трудящих вона мала багато корес­пондентів і читачів. 12 квітня 1913 року газета опублікувала лист групи робітників, в якому говорилося: «Ми, робітники заводу Зафермана, в кількості 73 чоловіка, зі­брали до фонду робітничої газети «Правда» 23 карбованці 65 копійок. Щиро вітаємо тебе, дорога заступнице робітничих інтересів, бажаємо тобі твердо стояти на варті на­ших інтересів і бути для нас, пролетарів, провідною зіркою до кращого майбутнього».

З розвитком промисловості й торгівлі змінився характер приміського сільського господарства, основними галузями якого стали садівництво і виноградарство. З ме­тою поширення кращих сортів плодоягідних культур та винограду мелітопольське повітове земство в 1912 році виділило поблизу міста 20-гектарну ділянку під плодо­розсадник. На базі його згодом виросло дослідне садове господарство.

У той час в Мелітополі проживало близько 18 тис. чоловік. В місті переважали кам'яні будинки, криті черепицею, але на околицях міщани жили в убогих саманних хатах. У гірших житлових умовах мешкали робітники. Залізничники, здебільшого проживали в непристосованих для житла бараках або в розташованому поблизу станції робітничому виселку Юр'ївці, який весною нерідко затоплявся. Під час великої повені 1912 року до Мелітополя мусив виїхати губернатор Таврії з поїздом човнів. Місцеві власті для захисту міста від паводкових вод розробили план будів­ництва дамби та відвідного каналу, але далі цього справа не пішла, бракувало коштів,

Більшість вулиць міста, зокрема базарний майдан, були не брукованими. Неве­личка електростанція і водопровідна мережа обслуговували тільки 3 центральні вулиці, де жила заможна частина населення. Основна маса жителів користувалася колодязями; тільки 3 з них були артезіанськими. Більшість населення жила в анти­санітарних умовах. Це спричиняло всілякі пошесні захворювання.

Тільки 1867 року тут відкрито повітову земську лікарню на 20 ліжок, до 1873 ро­ку— єдину в повіті. У травні 1910 року в місті спалахнула епідемія холери, від якої загинули сотні людей. Лише напередодні першої світової війни кількість ліжок у повітовій лікарні збільшено до 46. Тут працювало 2 лікарі та 3 фельдшери, які обслуговували населення міста і шести навколишніх сіл.

У 1871 році в місті відкрилося перше повітове земське трикласне училище. Але навчалися в ньому переважно діти заможних міщан, оскільки за навчання треба було платити 10 крб. на рік. Наприкінці XIX — початку XX ст. тут працювали: кілька початкових шкіл, 2 гімназії, 2 училища — реальне і комерційне. У 1914 році в місті діяло чотири початкові і стільки ж середніх шкіл, в яких працювало 20 вчи­телів. Середні навчальні заклади в 1914 році охоплювали 1250 дітей. В цей час серед дворян налічувалося 20,7 проц. неписьменних, серед духовенства — 21,2, купців — 44,3, а серед трудящих — 67,5 процента.

Місто тривалий час не мало жодного культурного закладу. Лише в 1914 році тут відкрито невеличкий приватний театр Стамболі. Єдина земська бібліотека мала всього 1300 книжок. Але в Мелітополі діяло 10 церков, дві синагоги, кірка. Для дворян і сановного купецтва функціонували клуб дворянського зібрання та купецький клуб.