Мелітополь

Проте Мелітополь розвивався переважно як торгове місто. Цьому сприяло прокладення в 70-х роках XIX ст. Лозово-Севастопольської залізниці. Найбільшого значення набула торгівля хлібом, шкірою, вовною та іншими продуктами сіль­ського господарства. У Мелітополі укладалися також торговельні угоди про експорт великих партій пшениці; діяли міський громадський банк, товариство взаємного кредиту, відділення Азово-Донського комерційного банку, торговельне кредитно-ощадне товариство, державна скарбниця, багато складів оптової торгівлі.

Наприкінці XIX ст. в Мелітополі налічувалося понад 16 тис. жителів, у т. ч. 410 дворян, 42 особи духовного стану, 368 купців, 8037 міщан, 2763 військовослуж­бовців і 4136 селян. До числа міщан належали й робітники. На чавуноливарному заводі та заводі сільськогосподарських машин братів Классенів працювало понад 200 робітників, у залізничному депо і майстернях — 700 чоловік. Крім того, в місті налічувалося понад сто дрібних промислових підприємств: 7 млинів, 5 олійниць. 2 миловарні, 12 пекарень, 18 кузень, 4 бондарні, 9 стельмашних, кілька гончарних, швейних, шевських, капелюшних, іконостасних майстерень, а також цегельні, чере­пичні, салотопні та інші заводи. На кожному з них працювало від 2 до 25 робітників.

Умови праці на підприємствах були тяжкими. Робочий день тривав 12—18 го­дин. Щоб прохарчувати сім'ю, батьки часто посилали на заробітки дітей віком 10— 12 років, які одержували по 30 коп. у день. Робітники пекарень протягом доби не залишали робочого місця, тут же й спали, урвавши годину, дихаючи задушливим повітрям. Власники підприємств нерідко пускали в хід палицю.

Жорстока експлуатація і безправ'я штовхали трудящих до активних виступів проти гнобителів. ЗО січня 1888 року на заводі братів Классенів спалахнув страйк. Робітники зруйнували вагранку, розбили частину готових виробів, вивезли на тачці за ворота ненависного майстра. Заводчики викликали солдатів: 14 страйкарів заареш­тували, 11 засудили на різні строки тюремного ув'язнення.

На формування класової свідомості мелітопольського пролетаріату великий вплив мала ленінська газета «Искра». Весною 1901 року в місті виникла соціал-демократична організація, яка прийняла назву «Искорка» і ввійшла до складу Крим­ського Союзу РСДРП. «Искорка» листувалася з редакцією «Искры», інформуючи її про настрої селянства та визначні політичні події в Мелітопольському повіті. Редакція «Искры», зокрема Н. К. Крупська, допомагала мелітопольцям порадами з найваж­ливіших питань партійної роботи.

На початку 1903 року в місті спалахнули страйки, робітники вимагали підви­щення заробітної плати. Члени «Искорки» розповсюджували серед страйкарів лис­тівки із закликом до боротьби з самодержавством. Протягом травня—липня того ж року в депо залізничної станції Мелітополь відбувалися збори та мітинги робітни­ків. Організаторами тих зборів були члени «Искорки» — робітники станції Мелі­тополь В. Засоба, П. Матюрин, Ф. Шеховцов, А. Гармаш, В. Красновський, В. Соко­лов, Г. Засоба.

Влітку 1903 року з Одеси до Мелітополя прибув іскровець Мюллер, Який згодом став одним з керівників «Искорки». Він підтримував зв'язки не тільки з газетою «Искра», але й з петербурзькими соціал-демократами.

Велику увагу Мелітопольська організація РСДРП приділяла роботі серед селян. Члени «Искорки» створили в селах гуртки революційно настроєних селян, посилали до них своїх пропагандистів. Редакція «Искры» допомагала порадами та нелегаль­ною літературою. Відповідаючи на листи Мюллера, Н. К. Крупська інформувала членів організації про підсумки роботи II з'їзду партії і, в свою чергу, просила писати якнайтдокладніше про те, як іде робота серед селян.

Поліції вдалося вистежити «Искорку» і встановити нагляд за діяльністю її чле­нів. У складі організації нараховувалося 48 чоловік, але прізвища 4-х з них поліції були невідомі. 10 серпня 1903 року, за розпорядженням жандармського полковника Зубатова, найбільш активних членів організації заарештували. Решта перейшла на нелегальне становище.

Організація продовжувала свою діяльність. В січні 1904 року на станції Мелі­тополь з'явилась листівка «До всіх робітників депо станції Мелітополь» за підписом— «Искорка». 15 вересня 1904 року поліція підібрала на вулицях міста 102 примірники прокламацій, надрукованих на гектографі. Восени того ж року багато листівок з'я­вилося у навколишніх селах. Частина їх доставлялася з Харкова.

Після того, як редакцію газети «Искра» захопили меншовики, з Мелітополь­ською соціал-демократичною організацією встановила зв'язок більшовицька газе­та «Вперед», а пізніше — газета «Пролетарий». Ще влітку 1904 року Н. К. Крупська в листі до Р. С. Землячки і катеринославських товаришів повідомила адресу для зв'язку з Мелітополем.

У роки першої російської революції Мелітопольська соціал-демократична орга­нізація очолила боротьбу трудящих міста і повіту проти самодержавства. 1 січня 1905 року в місті відбувся мітинг робітників, інтелігенції та учнівської молоді з при­воду кривавої розправи царизму над петербурзьким пролетаріатом, що відбулась 9 січня. Багатьох осіб затримала поліція, але учасники мітингу добилися звільнення заарештованих товаришів.

Під впливом революційних подій, соціал-демократична організація Мелітополя швидко зростала і на початку 1905 року об'єднала понад 200 чоловік.




Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від

Мелітополь