дружба у запоріжсталівців з металургами Нової Гути (Польська Народна Республіка). Велика група польських металургів проходила практику на спеціально закріпленій за ними мартенівській печі на «Запоріжсталі», а запорізькі сталеплавильники деякий час працювали на закріпленій за ними мартенівській печі у Новій Гуті.
Якщо до революції із Запоріжжя вивозились за кордон лише пшениця і вовна, то в наш час підприємства області експонують і продають свої
Великий шлях пройшло за післявоєнний час і сільське господарство області. Спираючись на трудове і політичне піднесення та ініціативу селянства, обласна партійна організація спрямувала зусилля колгоспників і робітників на максимальне використання допомоги держави і власних можливостей для піднесення економіки колгоспів і радгоспів. Завдяки цьому весною 1945 року відновили роботу всі 1236 колгоспів і 39 радгоспів, 61 машинно-тракторна станція. До 1948 року в МТС вже прибуло 2135 тракторів. Колгоспи одержали від держави десятки тисяч робочих коней і продуктивної худоби. 1945 року в області освоїли 65,7 проц. довоєнних посівних площ, а 1948 року посіяли на 11 тис. га більше, ніж до війни. Тоді ж колгоспи і радгоспи продали державі зерна на 5 млн. пудів більше, ніж у 1940 році. Успішно розв'язувались завдання по відродженню громадського тваринництва. Порівняно з 1940 роком поголів'я великої рогатої худоби у 1950 році збільшилось на 21 проц. З року в рік зміцнювалась матеріальна база сільського господарства області.
Багато передовиків сільського господарства добились високих урожаїв. У селах Запоріжжя 1948 року з'явилось 9 Героїв Соціалістичної Праці, 256 передовиків сільського господарства було нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
Проте ще було чимало відстаючих колгоспів, які з року в рік одержували низькі врожаї, не виконували планів заготівель хліба і продуктів тваринництва, погано оплачували працю хліборобів. У ряді колгоспів грубо порушувався основний принцип соціалістичного господарювання—принцип матеріальної заінтересованості. У 1953 році землевпорядкованими виявились тільки 15 проц. господарств, сівозміни освоїли лише 10 колгоспів. Серйозні недоліки були і в розстановці кадрів. У колгоспах і МТС області працювало дуже мало спеціалістів сільського господарства з вищою освітою,, тим часом як в обласних і районних установах їх осіло понад 2 тисячі.
Важливу роль у боротьбі за піднесення всіх галузей сільського господарства відіграла постанова вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС. Виконуючи рішення Пленуму, обласна партійна організація в жовтні—грудні 1953 року послала до колгоспів, МТС і радгоспів 1267 спеціалістів. Тільки з обласного центру на постійну роботу в села виїхали 787 інженерів і техніків. Комсомольці по-справжньому допомагали партійним організаціям у виконанні завдань п'ятої п'ятирічки. Вони організували 523 комсомольсько-молодіжні ланки для вирощування кукурудзи.
Велику допомогу трудівникам села подали робітничі колективи заводів і фабрик. У 1954 році робітники 43 промислових підприємств і будівельних організацій області взяли шефство над 80 колгоспами і трьома МТС.
Допомога держави, посилення технічної оснащеності, піднесення рівня агротехніки створили умови для значного підвищення врожайності. У 1957 році середній урожай зернових культур у колгоспах області становив 17,3 цнт з га. По 20—22 цнт колосових з га зібрали колгоспи і радгоспи Червоноармійського (Вільнянського), Михайлівського, Розівського, Новомиколаївського, Гуляйпільського та Бердянського районів. Область продала державі 37 млн. пудів зерна — на 5,6 млн. більше, ніж у попередньому році.
Радянський уряд високо оцінив успіхи запорізьких хліборобів. Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 лютого 1958 року область нагороджено орденом Леніна. Самовіддана праця майже двох тисяч передовиків сільського господарства відзначена орденами і медалями Радянського Союзу, 12 передовиків удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці. Серед них С. А. Максименко — голова одного з кращих в області колгоспів артілі ім. Ілліча Запорізького району, ветеран колгоспного руху на Запоріжжі; І. Ф. Тарасевич — перший секретар Гуляйпільського райкому КП України, М. І. Сардак — доярка колгоспу «Батьківщина» Великотокмацького району; Д. Т. Ручка — чабан радгоспу «Комуніст» Якимівського району та інші.
Вручаючи орден Леніна, член Президії ЦК КПРС, секретар ЦК КПРС Л, І. Брежнєв на урочистому засіданні Запорізької обласної Ради депутатів трудящих і обласного комітету партії 16 травня 1958 року говорив: «Нагородження вашої області
орденом Леніна є виявом високої оцінки Комуністичною партією і Радянським урядом успіхів трудівників сільського господарства.» Ця висока оцінка по праву стосується також і робітничого класу Запорізької області, який завжди по-дружньому, по-братерському допомагав селянству в зміцненні колгоспного ладу і розвитку соціалістичного сільського господарства.
Одержуючи високу урядову нагороду, перший секретар обкому КП України В. В. Скрябін та голова облвиконкому Ф. Я. Мокроус від імені трудящих області запевнили ЦК КПРС і Радянський уряд у тому, що трудівники області, натхнені високою нагородою, примножать трудову славу і доб'ються нових успіхів у розвитку сільського господарства.