Запорізька область
Трудівники сільського господарства, серед яких переважну більшість становили жінки і підлітки, докладали всіх зусиль, щоб своєчасно зібрати хліб, відродити посівні площі, відновити тваринницькі ферми колгоспів і радгоспів.
Поряд з відбудовою народного господарства партійним організаціям області і Радам депутатів трудящих довелось вирішувати чимало завдань, пов'язаних з допомогою фронтові, розмінуванням території області тощо. У містах і селах провадилося збирання коштів на
Великого розмаху набули відбудовні роботи у роки четвертої (першої післявоєнної) п'ятирічки, планом якої передбачалося відбудувати і переобладнати на новій технічній основі насамперед підприємства металургійної й енергетичної промисловості. Всього належало освоїти 3 млрд. карбованців капіталовкладень.
Питання відбудови Днінрогесу ім. В. І. Леніна, підприємств чорної і кольорової металургії, відродження машинобудівної промисловості були серед найважливіших у роботі обласної партійної організації, яку з серпня 1946 до листопада. 1947 року очолював Л. І. Брежнєв. Другим секретарем Запорізького обкому КП(б) України з січня 1939 року по жовтень 1941 року та з вересня 1943 до лютого 1947 року працював А. П. Кириленко, нині член Політбюро ЦК КПРС, секретар ЦК КПРС.
Трудовий подвиг багатотисячного колективу будівельників, виявлений на відбудові Дніпрогесу, увінчався перемогою. Вже в березні 1947 року дав струм перший турбогенератор. До кінця п'ятирічки Дніпрогес повністю відродився, він виробляв електроенергії набагато більше, ніж до війни. За успішну відбудову Дніпрогесу будівельну організацію «Дніпробуд» нагороджено орденом Леніна. Самовіддану працю 645 дніпробудівців теж відзначено високими урядовими нагородами.
Швидко відроджувалася металургійна промисловість. Рішення ЦК КЦРС (квітень 1947 року) та Ради Міністрів СРСР (березень 1947 року) стали програмою дій партійної організації області у відбудові гіганта чорної металургії. Обком КП(б)У зміцнив «Запоріжбуд» і завод «Запоріжсталь» кадрами інженерів і техніків, партійних і господарських працівників. Ядром колективу тресту стала партійна організація, яка в жовтні 1947 року налічувала тисячу комуністів. їм належала авангардна роль в усіх ланках відбудови. Завдяки самовідданій праці запоріжбу- дівців на кінець 1947 року перша черга гіганта чорної металургії вступила до ладу. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 грудня 1947 року трест «Запоріжбуд» і завод «Запоріжсталь» були нагороджені орденом Леніна; 1830 будівельників, металургів, інженерно-технічних працівників — орденами і медалями Радянського Союзу.
За роки четвертої п'ятирічки трудящі області ліквідували наслідки тимчасової німецько-фашистської окупації, багато підприємств чорної металургії, електротехнічної, хімічної промисловості, будівельних матеріалів перевищили довоєнний рівень виробництва. Але в цілому промисловість області досягла лише 93,2 проц. продукції довоєнного часу. За роки п'ятирічки виросли сотні новаторів виробництва. Значно перевиконували щоденні завдання, навчили професії металурга багатьох молодих робітників старший сталевар заводу «Дніпроспецсталь» І. С. Семикопенко, вальцювальник «Запоріжсталі» Ф. М. Гусениця, бригадир плавильників заводу феросплавів М. О. Краснокутський та багато інших.
Новий великий крок уперед зробила промисловість області у період п'ятої (1951—1955 рр.) п'яти: річки. Підсумки цієї роботи були відбиті у звітній доповіді першого секретаря обкому КП України А. І. Гайового на VIII обласній партійній конференції (грудень 1955 року). У 1955 році промисловість області перевищила довоєнний рівень виробництва на 224 проц. Швидкими темпами розвивалась чорна металургія. Одним з важливих шляхів збільшення виплавки сталі стало комплексне змагання за швидкісні плавки. Ідея цього чудового почину належала знатному сталевару, депутатові Верховної Ради УРСР комуністу С. С. Якименку. Сталевари С. С. Якименко, О. Н. Небилицин, С. М. Мартинов, застосовуючи прогресивні методи і передову організацію праці, в останньому році п'ятирічки зварили таку кількість сталі, що вона на 27 тис. тонн перевищила середньорічне виробництво на інших печах мартенівського цеху.
Почин С. С. Якименка і його товаришів широко підтримали металурги Запоріжжя та інших металургійних центрів країни.
Після XX з'їзду КПРС промисловість на Запоріжжі і далі нарощувала темпи. Валова продукція промисловості області за 1956—1968 рр. порівняно з 1955 роком зросла на 110 проц. Надпланове зниження собівартості продукції лише за 1958 рік дало сотні мільйонів карбованців економії.
У колективах промислових підприємств народжувалися нові форми змагання, множились трудові подвиги. Розгорнуте за почином шахтаря Донбасу М. Я. Мамая змагання за щозмінне перевиконання виробничих завдань знайшло багато послідовників на Запоріжжі. У 1958 році на заводі «Комунар», колектив якого натхненно працював над виробництвом нового комбайна СК-3, лише в механічному цеху налічувалось понад 400 передовиків виробництва, які щодня перевиконували змінні завдання. За високі виробничі досягнення 1958 року 6 металургам та будівельнику М. Є. Залозному присвоєно почесне звання Героя Соціалістичної Праці, 225 чоловік нагороджено орденами і медалями.