Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Виявом великого піклування про радянських воїнів стала відправка до діючої армії індивідуальних та колективних посилок-подарунків. Ініціаторами цього патріотичного почину на Україні були колгоспники Куйбишевського району. Від початку війни до 10 серпня 1941 року в області зібрано для цього різних речей на 350 тис. крб., на придбання подарунків надійшло 650 тис. карбованців.

18 серпня 1941 року почалась евакуація підприємств чорної та кольорової металургії. Тільки з металургійних підприємств на 3 жовтня 1941

З наближенням фронту на захисних спорудах біля Дніпрогесу та залізничних мостів через Дніпро разом з частинами Червоної Армії місто захищали робітничі батальйони. В ніч з 18 на 19 серпня 1941 року частини радянських військ, що обо­роняли підступи до Запоріжжя на правому березі Дніпра, відбиваючи запеклі атаки ворога, переправлялись на лівий берег. Разом з окремими армійськими час­тинами ополченці та винищувальні батальйони, зайнявши рубіж оборони від села Підпорожнянського до села Миколаївки, протягом двох діб стримували ворога. Це дало змогу частинам Червоної Армії перегрупуватися, підтягти резерви і за­йняти нові позиції в районі міста.

Ополченці та бійці винищувальних батальйонів обороняли рубежі на широкому фронті. З 25 серпня по 15 вересня два батальйони Васшіівського району поставили уздовж лівого берега Дніпра 650 бійців для патрульної служби. Батальйони ви­слали 12 розвідувальних груп, які провели 28 розвідок. Винищувальний батальйон Кам'янсько-Дніпровського району в складі 513 бійців, перебуваючи на оборонному рубежі, з 17 батальон з серпня по  вереснь 1941 року здійснив 40 розвідок у тилу ворога, здобувши для Червоної Армії цінні відомості. Батальйон знищив моторний човен, катер з продовольством і 123 гітлерівці.

На початку жовтня 1941 року територію області окупували німецько-фашист­ські загарбники і встановили режим кривавого терору, безправ'я, сваволі. Оку­панти не лише грабували народні багатства, але й фізично

знищували місцеве насе­лення. У Запоріжжі за час окупації вони розстріляли за містом 43 тис. громадян. У Мелітополі місцем зві­рячої розправи став протитанковий рів, у Бердян­ську — Мерликова балка. За неповними даними, оку­панти знищили по області близько 67 тис., мирного населення, близько 11 тис. військовополонених та ви­везли на каторжні роботи до Німеччини 157 416 чоло­вік. Багато юнаків і дівчат не повернулися до своїх домівок.

Масовим терором гітлерівці намагалися зламати волю радянських людей до боротьби. Але це їм не вдалося. Вже в перші дні окупації в області почали діяти 28 партизанських загонів та диверсійні групи, керовані підпільним обкомом партії, двома підпільни­ми міськкомами та 11 райкомами КП(б)У. Ядром загонів і груп стали 800 радянських патріотів. Для роботи в підпіллі обком КП(б)У залишив 310 комуніс­тів. Однак не всі створені перед окупацією підпільні партійні організації і партизанські загони розгорнули бойову діяльність у ворожому тилу. Декотрі злилилися з частинами Червоної Армії, окремі підпільники були схоплені і розстріляні.

На початку 1942 року Запорізький обком КП(б)У, який перебував за межами області, підготував і направив у тил ворога новий склад підпільного обкому та кілька підпільних райкомів партії. Під керівництвом партійних організацій групи опору діяли в усіх містах і майже усіх районах області. Активно діяли партизани таких груп, як «Ревком» (керівники групи Л. Л. Ачкасов і Б. І. Миронов), М. Г. Гончара (Запоріжжя), О. А. Костенка (Мелітополь), Г. П. Буркута (Вели­кий Токмак), К. І. Баранова і молодіжної «Добровільної організації патріотів» (Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району), молодіжна група М. І. Самсики «За Радянську Україну» (с. Балабине Запорізького району) та інші. В Андрі­ївському та Куйбщпевському районах партизани визволили близько 3 тис. радян­ських військовополонених, розгромили ворожий кавалерійський батальйон. Великотокмацька партизанська група затримала рух 35 поїздів з військами і зброєю, на залізниці Царекостянтинівка — Федорівка пустила під укіс два ворожі ешелони. Загін К. І. Лиманченка знищив понад 1000 гітлерівців та підірвав три ворожі авто­машини. Влітку 1943 року штаб партизанського руху Південно-Західного фронту заслав кілька диверсійних груп у дніпровські плавні. Вони встановили зв'язок з населенням розташованих поблизу плавнів Запорізького сільського, Василів- ського та Кам'янсько-Дніпровського районів. Завдяки цьому загін К. І. Лиман­ченка зріс до 220 чоловік, загін О. І. Яценка — до 50 чоловік. У перші дні окупації на території області розгорнув боротьбу проти фашистів сформований у Запоріжжі партизанський загін під командуванням І. Й. Копьонкіна, який у листопаді 1941 року перебазувався на Полтавщину.

Проти ворога став увесь народ. Найбільш масовою формою опору фашистам був саботаж. На алюмінієвому заводі, наприклад, група радянських патріотів ви­водила з ладу відновлені гітлерівцями електролізні ванни, псувала механізми, ховала від німців кольорові метали. У паровозному депо і на станції Запоріжжя-ІІ затягувався ремонт паровозів, виводилися з ладу інжектори, в мастило і букси паро­возів та вагонів потрапляв пісок. Радянські патріоти псували лінії зв'язку, допо­магали радянським воїнам, які втекли з полону, діставали для них чисті бланки паспортів та виготовляли фіктивні документи. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти ворога, 400 партизанів і партизанок нагороджено орденами і меда­лями Радянського Союзу.

Тисячі запоріжців за відвагу і героїзм, виявлені на фронтах Великої Вітчизня­ної війни, нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу, 124 з них удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу, серед них — відважні льотчиці з Ми­хайлівського району М. М. Доліна і Є. І. Носаль, запоріжець В. О. Судець —