Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

маршал авіації, мелітополець М. Г. Лисконоженко, який лише в одному повітряному бою знищив три літаки ворога і загинув смертю героя.

Продовжуючи навальний наступ, що розгорнувся влітку 1943 року, радянські частини 14 вересня всту­пили на територію Запорізької обла­сті. Визволивши 20 вересня Комишуваху, 22 вересня — Червоноармійськ (нині Вільнянськ) війська 12-ї армії, 3-ї та 8-ї гвардійських армій, 23-го танкового і 1-го гвар­дійського механізованих корпусів Південно-Західного фронту під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського наблизились до Запоріжжя.

Вирішальна битва на підступах до Запоріжжя почалася 10 жовтня 1943 року штурмом зовнішнього обводу німецьких укріплень — протитанкового рову та ескарпованих схилів численних балок. Ворог увів у дію великі сили. Поряд з по­шарпаними в боях частинами діяли свіжі дивізії, багато танків та самохідних гармат. Знесиливши їх у денних боях, радянські воїни посилили атаки вночі і добилися вирішальних успіхів. Гітлерівці відступили на всій ділянці фронту, зайнявши внут­рішній пояс. В ніч з 13 на 14 жовтня 1943 року вперше в практиці боїв радянське командування здійснило нічний штурм великого міста, який успішно закінчився визволенням Запоріжжя від ворога.

Перемога радянських військ у районі Запоріжжя мала велике значення. Кра­їна здобула великий промисловий центр на півдні і Дніпрогес ім. В. І. Леніна. Крім того, створились сприятливі умови для визволення від ворога інших промис­лових центрів, оскільки стратегічна обстановка на півдні України істотно змінилася на користь Червоної Армії.

У другій половині вересня війська Південного фронту під командуванням гене­рал-полковника Ф. І. Толбухіна підійшли до р. Молочної. Мелітопольське угрупо­вання ворога, яке захищало підступи до Криму та пониззя Дніпра, внаслідок пере­моги Червоної Армії в районі Запоріжжя, опинилося на цей час у скрутному ста­новищі. Війська 4-го Українського фронту в складі 2-ї гвардійської, 5-ї ударної, 44-ї і 51-ї армій в період з 26 вересня по 5 листопада 1943 року успішно провели Мелітопольську операцію і, розгромивши ворога по всьому фронту, відкинули його до Дніпра і Криму. Головний опорний пункт гітлерівців на цій ділянці — Меліто­поль після багатоденних боїв визволено 23 жовтня, 29 грудня гітлерівців вибили з Верхнє-Хортицького, а 8 лютого 1944 року — з Кам'янсько-Дніпровського ра­йонів. Цим завершилось визволення області від гітлерівських загарбників.

Величезних руйнувань завдали окупанти області. Відступаючи під натиском радянських військ, вони тільки в Запоріжжі перетворили на руїни 21 підприємство союзного підпорядкування, а всього зруйнували в області 475 підприємств, знищили всі МТС, майже всі громадські та виробничі приміщення радгоспів і колгоспів. Загальні збитки, заподіяні ворогом народному господарству області, становили 18,7 млрд. карбованців.

Трудящі області під керівництвом партійної організації, яка на 1 січня 1944 року налічувала 2067 членів і 472 кандидати у члени партії, з великим ентузіазмом приступили до відбудови народного господарства. Для успіху наступальних дій радянських військ важливо було якнайскоріше відбудувати залізничний транспорт. Протягом жовтня—листопада 1943 року відновили роботу залізничні вузли і стан­ції — Запоріжжя, Пологи, Мелітополь. У листопаді 1943 року тисячі запоріжців разом з воїнами Черво­ної Армії за кілька днів спорудили тимчасовий міст через Дніпро. Вод­ночас відбудовувались окремі під­приємства, цехи, комунальне госпо­дарство міст. У містах і селах роз­горнули роботу 156 поліклінік і ам­булаторій. 1945 року відновили навчання 1157 шкіл, розміщених зде­більшого у пристосованих приміщен­нях. Партійні, комсомольські та профспілкові організації, колгоспи піклувалися про дітей-сиріт. Сім'ям загиблих воїнів, дітям-сиротам нада­валась постійна допомога. У 1945 ро­ці тільки ці витрати становили 140 млн. карбованців.

Успішна відбудова Придніпровського промислового комплексу значною мірою залежала від енергетичної бази. Тому ЦК КП України, обласна партійна організа­ція особливо великого значення надавали якнайшвидшому відродженню первістка соціалістичної індустріалізації —Дніпровської гідроелектростанції ім. В. І. Ле­ніна. Відбудова гідроелектростанції стала всенародною справою. В ній взяли ак­тивну участь 120 заводів і фабрик країни. З Москви, Ленінграда, Уралу, Сибіру, Казахстану, Узбекистану, Грузії і Башкири до Запоріжжя йшли ешелони з завод­ським устаткуванням, інструментами, матеріалами, будівельним лісом. До Запо­ріжжя їхали будівельники, монтажники, а насамперед ті, що споруджували ГЕС у тридцятих роках; протягом трьох місяців тут працювало понад 20 тис. трудя­щих 22-х сільських районів області. Колгоспи Київської області направили на бу­дову 600 чоловік і 226 підвід.

Другим важливим об' ектом відбудови стали заводи чорної і кольорової металургії. Після постанови Державного Комітету Оборони від 29 листопада 1944 року «Про від­будову заводів чорної металургії Півдня» роботи розгорнулися широким фронтом. На «Запоріжсталі» виник трест «Запоріжбуд» та багато спеціалізованих організацій.

Завдяки самовідданій праці робітників наприкінці 1945 року вже випускали продукцію 109 підприємств союзного і республіканського підпорядкування.