Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Радянського Союзу. Батьківщина високо оцінила ратні подвиги жителів Ве­ликого Токмака. 1,5 тис. з них нагороджено орденами і медалями.

Не менший подвиг здійснювали і ті великотокмачани, які в . дуже тяжких умовах відбудовували місто. Після вигнання окупантів воно являло собою купу руїн. Над згарищами куріли хмари чорного диму. Гітлерівці зруйнували промислові спо­руди, спалили близько 1,6 тис. житлових будинків, знищили дитячі садки, клуби. Школи, лікувальні заклади були перетворені на склади і конюшні, а подекуди спа­лені. Фашисти

Після визволення міста велика відбудовча робота розгорнулася передусім на заводі ім. Кірова, куди невдовзі повернулася з евакуації значна частина працівни­ків. Вже в 1944 році тут були відбудовані механічний та інструментальний цехи, частково ливарний і механоскладальний. Підприємство почало випускати продук­цію для фронту. Із своїх особистих за­ощаджень працівники заводу передали до фонду оборони 132 тис. крб.з прохан­ням побудувати літак, ім. Героя Радян­ського Союзу Є. М. Гришунова.

Того ж року в місті здано в експлуа­тацію перші 2,8 тис. кв. м житла, розпо­чато спорудження залізничного мосту через річку Токмак. Методом народної будови відновлено шкільнії клубні при­міщення, налагоджено роботу закладів охорони здоров'я, відкрито крамниці, їдальні.

Паралельно йшло відродження сіль­ськогосподарських артілей. У 1945 році в жодному з трьох колгоспів не було тракторів, автомашин, обробляти землю та перевозити зерно доводилося здебіль­шого вручну. Занедбані поля дали невисокий врожай: зернових — 7,4 цнт з га, соняшнику — 5,5 центнера.

З переможним закінченням Великої Вітчизняної війни сотні воїнів повернулися до міста. Завдяки самовідданій праці трудящих 1948 року повністю відбудовано за­вод ім. Кірова. За обсягом вироблюваної продукції він перевершив довоєнний рівень. Було відроджено й інші промислові та господарчі підприємства міста. Великотокмацька МТС 1949 року обслуговувала 25 колгоспів району. 1956 року стала до ладу швейна фабрика, де працює понад 400 робітників. Її продукцію можна побачити на прилавках магазинів не тільки в Запорізькій, а й Дніпропетровській, Черкаській областях, у Донбасі. 1958 року в місті пущено хлібозавод. На базі невеликих про­мислових артілей виросли заводи: цегельно-черепичний, продовольчих товарів і металогосподарчих виробів. Розширено міський побутовий комбінат.

Невпинно зростала потужність заводу ім. Кірова. У 1959 році сюди перевезено обладнання з Мелітопольського дизелебудівного заводу, і підприємство почало спеціалізуватися на виробництві дизелів потужністю 150 кінських сил для нафто­добувної і лісової промисловості, зв'язку, сільського господарства, морського і річ­кового флоту. За роки семирічки виробництво продукції зросло більше, як у два рази. Місцеві конструктори вперше в країні створили дизелі, що діють на природному газі, і вибухобезпечні двигуни для сільського господарства та вугільної промисло­вості. Підприємство перейшло на нові умови планування та економічного стимулю­вання. Заводська партійна організація, яка 1969 року налічувала 1165 комуністів? здійснила підготовчу роботу по підвищенню ефективності виробництва, поліпшенню якості продукції. Активну участь у виробничому і громадсько-політичному житті підприємства бере й комсомольська організація, яка налічує у своїх лавах близько 1,3 тис. юнаків і дівчат. Славу й гордість підприємства становлять новатори. Близько 200 виробничників виконали завдання поточної п'ятирічки за три роки. Шану й повагу своїх товаришів здобули ветерани праці В. М. Товкач, І. Т. Тимошенко і багато інших.

Двигуни заводу ім. Кірова мають великий попит не тільки в радянських респуб­ліках, а й за рубежем. Вони експортуються до країн соціалістичного табору, Близь­кого Сходу, Азії та Африки.            .

Для дальшого промислового розвитку міста велике значення мало спорудження ковальсько-штампувального заводу. Це — передове підприємство з найновішою технологією. У цехах немає молотів, вогнедихаючих печей, ручної праці, метал розі­грівається струмами високої частоти. Завод виготовляє велику кількість різноманіт­них поковок для автомобільних, тракторних, дизелебудівних та інших заводів. Загальна потужність підприємства — 90 тис. поковок на рік. Освоювати нове вироб­ництво допомагали фахівці з Харкова, Дніпропетровська, Челябінська, Куйбишева. У соціалістичному змаганні високих трудових показників добилися сотні передови­ків. Бригада, яку очолював ударник комуністичної праці М. В. Володін, викону­вала річні завдання на 140 проц., їй присвоєно звання бригади ім. XXIII з'їзду КПРС.

Всього в місті розташовано 17 промислових підприємств, на яких працює понад 18 тис. чоловік.

Певна частина жителів продовжує займатися сільським господарством. Колгоспи міста після, об'єднання з артілями сусідніх сіл Лугівки, Заможного, Кутузівки і неодноразового укрупнення стали великими, досить міцними господарствами. Нині колгоспи «Батьківщина» та ім. Калініна щороку збирають по 20—21 цнт зернових з га і навіть у несприятливому за погодними умовами 1969 році вирощено непоганий врожай — по 18,6 цнт зернових на кожному га, по 25,5 цнт кукурудзи.

За останнє десятиріччя поголів'я великої рогатої худоби і свиней майже подвої­лося. Крім того, колгосп «Батьківщина» спеціалізується на розведенні птиці і овець. Грошові прибутки обох господарств перевищують 2 млн. крб. Оплата людино-дня становить пересічно 3 крб. 80 копійок. Протягом останніх трьох років колгоспи по­будували корівник, свинарник-маточник, свиновідгодівельник, кормокухню, спо­рудили криті токи, зерносховище, ремонтну майстерню, артезіанську свердловину тощо.