Токмак

У 1922 році завод «Червоний прогрес» почав випуск сівалок, букерів, косарок і віялок. Невдовзі підприємство перейшло до виробництва двигунів внутрішнього згоряння потужністю від 10 до 35 кінських сил. 1923 року колектив заводу в спів­дружності з машинобудівниками Кічкаського заводу № 14 виготовив перший радян­ський трактор «Запорожець». Випробування показали, що він має кращі якості, ніж американський «Фордзон». Того ж року «Запорожець» експонувався на сільсько­господарській виставці в Москві і йому присуджено золоту медаль. 1923 рік відзна­чився ще одною подією — Великий Токмак став селищем міського типу, центром Великотокмацького району Мелітопольської округи.

До 1926 року трудящі Великого Токмака в основному відбудували промислові підприємства. Тут діяли млин, олійня та невелика електростанція. Найбільшим під­приємством був завод сільськогосподарського машинобудування «Червоний про­грес», на якому працювало понад 1,2 тис. робітників. У 1925 році тут виготовили 282 трактори «Запорожець», понад 10 тис. букерів, 1465 двигунів тощо. Продукція заводу була відома не тільки в Радянському Союзі, а й за рубежем. Того року до Ірану відправлено 1 тис. віялок, до Туреччини — 3 тис. букерів.

Велику роль відігравала заводська партійна організація. Вона стала опорою райкому партії в проведенні найважливіших політичних кампаній. Під час масової колективізації селянських господарств комуністи послали на село кращих вироб­ничників— Вінвітіна, Кривошея, Коржа, а також Завгороднього. Протягом 1929—1931 рр. селяни Великого Токмака за допомогою селищної партійної організа­ції створили три колективні господарства — ім. Калініна, ім. Сталіна і «Колгоспна перемога». З 1931 року почала працювати Великотокмацька МТС. Того ж року на заводі «Червоний прогрес» створено курси ремонтників сільськогосподарських машин.

Селищна партійна організація, що 1935 року налічувала 336 членів і 156 канди­датів у члени ВКП(б), повсякденно дбала про добір і виховання, кадрів, розгортання соціалістичного змагання, збільшення потужності дизелебудівного підприємства, якого 1934 року перейменовано на завод ім. Кірова. Тут збудовано механоскладаль­ний, компресорний, бронзоливарний та ін. цехи, пущено другу чергу електростанції, обладнано центральну лабораторію. Колектив заводу (близько 4 тис. чоловік), працюючи по-ударному, невпинно удосконалював вироблювану продукцію. За освоєн­ня нових видів двигунів для оборонної промисловості велику групу робітників та інженерно-технічних працівників нагороджено орденами і медалями. 1934 року завод випустив продукції на 13 млн. карбованців.

Розвивалися й інші підприємства Великого Токмака. На 280 тис. крб. щороку видавав будівельних матеріалів цегельно-черепичний завод № 4, більше як на 3 млн. крб. — артіль «Колективіст», яка виготовляла циліндри та поршні для двигунів внут­рішнього згоряння. Різні сорти хліба, фруктові води випускала артіль «Серп і мо­лот», гончарні вироби артіль «Зоря».

Великі зрушення сталися і в сільському господарстві. Напередодні Вітчизняної війни великотокмацькі колгоспи об'єднували,503 двори хліборобів і мали близько 2,4 тис. га орної землі. їх валовий прибуток перевищував 1,3 млн. крб. Йа трудодень колгоспники одержували пересічно по 4 крб. і 2 кг хліба.

Водночас з розвитком народного господарства зростало населення. За шість передвоєнних років воно збільшилося з 8,1 тис. до 29,7 тис. чоловік. 1938 року Ве­ликий Токмак віднесено до категорії міст районного підпорядкування. Тут з'явилися нові квартали і вулиці. Для трудівників заводу ім. Кірова споруджено 20 чотири­поверхових житлових будинків. Шосейний шлях з'єднав Великий Токмак з Молочанськом. Працювали електростанція, пошта, багато магазинів. Трудящі чимало зробили для озеленення міста. Його окрасою став парк.

Значно поліпшилося медичне обслуговування трудящих. У новозбудованій лі­карні на 200 ліжок працювали 13 лікарів.

Багато зроблено і в галузі культури та освіти. Напередодні Вітчизняної війни у Великому Токмаку було 13 загальноосвітніх шкіл, а також механічний технікум, школа медичних сестер і обласна школа колгоспних бухгалтерів.

Тут відкрили 8 клубів, 2 кінотеатри, бібліотеки. З січня 1931 року почала вихо­дити районна газета «Більшовицьким шляхом» перейменована пізніше на «Комуніс­тичним шляхом»; життя колективу заводу ім. Кірова всебічно висвітлювала багатотиражка «Червоний двигун».

З натхненням працювали трудящі міста, щоб зробити свою соціалістичну Бать­ківщину ще сильнішою, могутнішою, зміцнити її обороноздатність. Коли почалася Вітчизняна війна, вони всі стали на захист Вітчизни. На багатолюдному мітингу 24 червня 1941 року жителі міста запевнили Радянський уряд і Комуністичну партію, що віддадуть усі сили для розгрому ворога. До лав Червоної Армії пішли сотні громадян. 90 проц. робітників заводу вступило до народного ополчення. Незважаючи на нестачу робочих рук, дизелебудівники перевиконали виробничу програму червня. Кожний, хто лишився біля верстата, працював за двох і трьох. Знатний стахановець заводу Ф. К. Яковенко винайшов і впровадив у виробництво ефективне пристосу­вання, завдяки якому продуктивність праці зросла в сто разів.

У серпні почалася евакуація підприємств і установ міста. В глиб країни було


Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від

Токмак