Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

вивезено обладнання заводу ім. Кірова та промислових арті­лей, а також 10 тис. тонн хліба, тисячу голів худоби, ба­гато сільськогосподарської техніки тощо. Туди ж виїхали і основні кадри робітників й службовців.

Для боротьби проти ворога у Великому Токмаку ство­рили підпільний райком партії, невеликий партизанський загін та диверсійну групу з 20 чоловік. Члени диверсійної групи пройшли підготовку в спеціальній школі. Проте, об­становка склалася так, що частина підпільників змушена

7 жовтня 1941 року гітлерівці захопили місто. Вони вишукували і знищували усіх активістів Радянської влади. За два роки окупації фашисти стратили 164 жителі, близько З тис. чоловік вивезли на німецьку каторгу. Але трудящі не скорилися і вели боротьбу з ворогом не на життя, а на смерть.

З членів загону і диверсійної групи, які залишилися в мі­сті, комуністи Г. П. Буркут, В. В. Веретенников і В. О. Федюшин організували у жовтні 1941 року підпільну групу. До її складу ввійшли також П. П. Буркут,

А. Жуков, А. М. Рябушко й інші. Пізніше до групи вступили диспетчер Мелі­топольського відділку залізниці О. Т. Вересович, колишній політрук винищу­вального батальйону робітник дизельного заводу І. П. Колоколов, партизан часів громадянської війни колгоспник О. С. Буркут, учитель М. К. Шматченко, радян­ський офіцер Ю. Г. Полковников та інші. Наприкінці 1941 року у місті створено партизанський загін, командиром якого став В. Г. (І. К.) Акулов, а комісаром— колишній голова міськради І. К. Щава. Партизани підтримували зв'язок з членами диверсійної групи. Вже пізніше, в останній період війни, у Великому Токмаку діяла група розвідників Червоної Армії, що складалась з херсонських комсомолок О. Зубко-Бойко, Д. Василенко, В. Калачової і Л. Лиховод. Ця група мала ши­року підтримку серед місцевих жителів.

Народні месники насамперед намагалися паралізувати або ж принаймні пору­шити рух на залізничних лініях, які окупанти використовували для транспортування військ і зброї на фронт та вивезення награбованого майна до Німеччини. Кожна диверсійна операція старанно готувалась. У листопаді 1942 року на перегоні Чокрак — Плавні підпільники пустили під укіс ешелон із зерном, рух на дільниці при­пинено на 2 доби. Взимку 1943 року партизани розібрали залізничну колію на 68-му кілометрі перегону Стульневе — Великий Токмак, внаслідок чого під укіс пішов ешелон з фашистськими солдатами. З грудня 1942 по березень 1943 року на заліз­ничних станціях Великий Токмак, Світлодолинська та Полугород було проведено понад 80 диверсій.

Підпільники та партизани здійснювали й інші бойові операції. В. Г. Акулов і Ю. Г. Полковников знищили двох поліцаїв і німецького унтер-офіцера. В лютому 1943 року партизанові І. П. Колоколову вдалося здобути у міській управі анкети на фашистських посібників і таким чином викрити ворожу агентуру. Під час виконання одного із завдань по врятуванню товаришів від переслідувань ворога гітлерівці схопили В. В. Веретенникова і П. П. Буркута. Після жорстоких катувань патріотів розстріляли на околиці міста.

За допомогою поліцаїв гестапівцям вдалося вислідити радянських підпільників. У березні 1943 року почалися масові арешти, під час яких загинули І. К. Щава та Г. Акулов. Гітлерівці схопили І. І. Кирюшина, В. Т. Мащенка, П. Д. Щуся, О. О. Дзюбу. їх жорстоко катували, але підпільники не виказали решту товаришів.

Виняткову мужність проявив 0. С. Буркут. Гестапівці намага­лися довідатися від нього, де пар­тизани сховали зброю. 0. С. Бур­кут повів їх до колодязя і кинув­ся в нього, намагаючись потягти за собою одного з поліцаїв.

За героїзм, виявлений в бо­ротьбі проти німецько-фашист­ських загарбників, великотокмацьких партизанів нагороджено медалями «За відвагу» і «За бо­йові заслуги».

Червона Армія, долаючи опір німецько-фашистських військ, успішно просувалася на захід. Щоб затримати пере­можний наступ радянських воїнів, гітлерівці спорудили вздовж річки Молочної та Пришибських висот міцно укріплений рубіж оборони. Під Великим Токмаком в середині вересня 1943 року почалися запеклі бої. 20 вересня воїни 3-ї гвардійської Волноваської, 109-ї гвардійської, 151-ї і 302-ї стрілецьких дивізій при підтримці 305-ї Павлоградської штурмової авіаційної дивізії визволили місто від окупантів.

У битві за Великий Токмак загинуло близько 500 радянських воїнів. Чотирьом з них посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу: командирові артиле­рійського полку майорові Є. М. Гришунову, гвардії лейтенанту М. І. Москаленкові, гвардії капітану І. М. Нестеренкові, уродженцю Грузії ст. сержанту Л. І. Аваліані. Після війни на могилах загиблих воїнів і партизанів жителі міста встановили пам'ятники. На вулиці Революційній споруджено обеліск.

Чимало подвигів на фронтах Вітчизняної війни здійснили і воїни-великотокмачани. Уродженець міста Г. У. Охай в роки війни підготував близько 300 льотчиків-винищувачів, брав участь у 22 повітряних боях, під час яких знищив чимало ні­мецьких літаків. За ратні подвиги Г. У. Охаю присвоєно звання Героя Радянського Союзу.