Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

господарством. Тому 1933 року вони розукрупнилися. В Гуляйполі стало 9 колгоспів. Того року і ко­муна перейшла на Статут сільськогосподарської артілі.

Політвідділ МТС, створений у січні 1933 року, в центрі уваги поставив питання організаційно-господарського зміцнення, трудової дисципліни. Допомога МТС ставала все відчутнішою. Вже 1935 року в кожному колгоспі працювала тракторна бригада, у 1937 — механізація польових

Серед колгоспників і працівників МТС ширився стахановський рух. У 1936 році Гуляйпільська МТС виконала плани тракторних і комбайнових робіт відповідно на 126 і 128 проц. і вийшла переможницею у Всесоюзному соціалістичному змаганні, здобувши перехідний Червоний прапор Наркомзему СРСР. Комбайнер М. А. Лаврик за високі виробничі показники удостоєний ордена Леніна. Свинарка О. О. Коростильова, чабани П. Н. Вайулинський, І. В. Шамрай стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1940 року.

За роки перших п'ятирічок значно зросла промисловість міста. В кілька разів щбільшили випуск продукції великі промислові артілі «Червоний металіст» (створена на базі заводу «Богатир»), «Кустпраця», «Харчовик», «Хімік», на початку 30-х ро­йків стали до ладу маслозавод та побутовий комбінат. У 1934 році всі ці підприєм­ства випустили продукції на 2,2 млн. карбованців.

Авангардом гуляйпільців у їх трудових звершеннях були комуністи. 1937 року в місті діяло 18 первинних парторганізацій, в яких налічувалося 195 комуністів, багато з них стали знатними людьми країни, спеціалістами народного господарства, так син селянина-бідняка Т. К. Ісаєнко пройшов шлях від батрака до члена УЦВКу. Секретар Гуляйпільського райкому комсомолу Д. М. Бугаєвський був делегатом VI з'їзду комсомолу України та VII з'їзду ВЛКСМ.

1938 року Гуляйполе віднесено до категорії міст районного підпорядкування, воно прикрасилося новими житловими будинками, культурними і побутовими закладами. На цей час завершено електрифікацію і радіофікацію міста. В центрі Гуляйполя зашумів чудовий парк, 1937 року тут споруджено пам'ятник В. І. Леніну.

Належного рівня досягло ме­дичне обслуговування населення. Міська лікарня на 100 ліжок ма­ла поліклінічне відділення, поло­говий будинок.

За роки Радянської влади сталися відчутні зрушення в куль­турному житті міста. 1921 року тут працювало 8 початкових тру­дових шкіл, наступного — від­крито ще дві — семирічних. Піз­ніше на базі однієї з семирічних шкіл відкрито десятирічку. Всі діти шкільного віку навчалися, а неписьменність серед дорослих було ліквідовано до 1937 року. Роком раніше в місті виріс три­поверховий корпус педагогічного технікуму. На його базі організувався вчительський інститут, заняття в якому розпочалися у вересні 1939 року.

З початку 20-х років у Гуляйполі діяло три клуби — робітничий, профосвіти червоноармійський. У 1936 році тут відкрили районний клуб. Мали клуби також омартіль «Червоний металіст» та колгоспи. При клубах працювали хорові та драматичні гуртки. Відчинив двері будинок піонерів. У місті діяло кілька бібліотек, ижковий фонд яких становив близько 40 тис. томів.

З перших днів Великої Вітчизняної війни сотні трудящих міста добровільно шли на фронт. Усі випускники середньої школи № 1 подали заяви до військкомату проханням зарахувати їх до діючої армії. Колгоспники вчасно зібрали врожай, тіль «Авангард» до 20 липня 1941 року здала державі 1400 цнт зерна і продовжувала хлібоздачу. Коли наблизився ворог, гуляйпільці евакуювали в тил найцінніше гаткування заводів, МТС, майно установ і колгоспів, худобу, виїхало також чимало людей.

5 жовтня 1941 року гітлерівці вдерлися до Гуляйполя. Вони запровадили тут жорстокий режим терору і насильства. Та не скорилися окупантам радянські люди, перші ж дні окупації у районі Гуляйполя почав діяти партизанський загін. Але ж фашистам вдалося повністю розгромити його. Фашисти завдали Гуляйполю величезних збитків на суму 8,75 млн. крб. Вони зруйнували всі промислові підприємства, спалили приміщеня вчительського інституту, шкіл, сотні господарських і житлових будинків, забрали 26 тис. голів худоби тощо. На фашистську каторгу вони вивезли тисячі юнаків і дівчат.

Гуляйполе було визволено від німецько-фашистської окупації 14 вересня 1943 року. В боях за місто відзначилися 2-30-а і 301-а стрілецькі дивізії 5-ї ударної мії, 20-й козачий полк 5-го гвардійського кавалерійського корпусу, 565-й винищувально-протитанковий полк 11-го танкового корпусу та інші військові частини вденного фронту. 130 радянських воїнів 41 національності, загиблих під час визволення міста, поховано на майдані Героїв революції, у братській могилі, на ній встановлено пам'ятник.