Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

На осінь 1919 року загони Махна перетворилися в цілу армію, що налічувала 35 тис. чоловік. Певна популярність махновщини серед селянства пояснюється насамперед наяв­ністю специфічних рис, що відрізняла її від української буржуазно-націоналістичної контрреволюції. Виступаючи з анархістськими лозунгами заперечення будь-якої влади, вони таким чином не визнавали обов'язків перед державою, зокрема,— сплати податків. Це положення співпало з при­ватно-власницькими настроями заможного селянства. Крім того, українські буржуазні націоналісти, різні

Залучення обдурених махновською фразеологією селян на бік Радянської влади стояло в центрі уваги більшовиків, які провадили роз'яснювальну роботу в махновських загонах. Підпільники гуртувалися навколо М. Подонського, коман­дира т. зв. сталевого полку, відданого комуніста. Махновській контррозвідці вда­лося виявити і розстріляти багатьох більшовиків і серед них М. Подонського з дружиною. Та робота їх дала великі результати.

На початку січня 1920 року червоноармійські частини 14-ї армії визволили Гуляйполе від денікінців.

Після цього командування Червоної Армії кинуло більше сил для ліквідації махновщини. Взимку 1920 року червоноармійці 42-го кавалерійського полку розі­гнали штаб Махна, захопили чорний штабний прапор, 3 кулемети, 38 гвинтівок, 2 тис. Патронів і т. ін. Сам «батько» переховувався в околицях Гуляйполя. Але Червона Армія, яка ще продовжувала боротьбу з білогвардійщиною, в той час не мала досить сил, щоб остаточно розгромити банду. Навесні Махнові вдалося зібрати уцілілі загони своєї колишньої «армії», які знову сконцентрувалися в районі Гу­ляйполя. Жорстока і запекла війна махновців з Радянською владою тривала.

26 травня 1920 року до Гуляйполя прибула група працівників політсекції Південно-Західного фронту при 13-й армії у складі Б. Максаковського, М. Бунтаря, О. Петрухіна, А. Шишкіна та ін. Наступного дня утворився районний ревком у складі політпрацівників та двох представників від трудящих Гуляйполя. У пер­шій половині червня засновано партосередок на заводі «Богатир», до складу якого ввійшли 3 комуністи та 5 співчуваючих. Ревком допоміг партійному осередкові створити волосний ревком з представників робітників і селян. 10 червня в Гуляй-полі відбувся з'їзд голів сільських ревкомів, який визначив завдання щодо органі­зації боротьби з бандитизмом, виконання продрозверстки.

В умовах бандитизму та врангелівської загрози ревкомівці розгорнули енер­гійну діяльність щодо мобілізації до лав Червоної Армії. Тільки за один день — 20 липня — було мобілізовано 248 гуляйпольців. Члени районного та волосного ревкомів налагодили постачання червоноармійських частин продовольством. Під час наскоків махновців вони відходили до станції Пологи, де постійно перебували радянські війська.

У серпні—жовтні 1920 року Гуляйполе стало ареною кровопролитних боїв між червоноармійськими частинами 13-ї армії та врангелівцями. В результаті біло­гвардійського наступу основний район, звідки рекрутувалася махновщина, опи­нився в руках врангелівців. В таких умовах Махнові знову доводилося вибирати між Радянською владою і білогвардійщиною. Боячись втратити підтримку широких верств селянства, яке після усунення помилок у земельній політиці 1920 року пішло за Радянською владою, Махно оголосив себе ворогом «чорного барона». Мах­новські війська ввійшли до складу Червоної Армії. Звичайно, махновщина не змі­нила своєї антирадянської суті. Бандити розстріляли волвійськкома Гуляйполя, а райвійськком Бугайов ледве уникнув розправи.

Гуляйполе остаточно визволено від врангелівців 24 жовтня 1920 року. Покін­чивши з білогвардійцями, молода Країна Рад оголосила рішучу війну махновщині.

Для боротьби з рештками махновських банд та для загального керівництва всім життям округи в січні 1921 року організовано Надзвичайну районну нараду, ство­рено Гуляйпільський районний ревком, який очолив посланець з Олександрівська комуніст І. А. Гаврилов. Нарада утворила в Гуляйполі волосний ревком і комісію для організації КНС. Першим головою волосного комнезаму став селянин І. Домащенко. Через два тижні КНС налічував 56 чоловік.

28 січня відбулася повітова безпартійна робітничо-селянська і червоноармійська конференція, яка визначила найважливіші завдання поточного моменту: боротьба з бандитизмом, виконання продрозверстки, взаємодопомога посівним матеріалом, тяглом і реманентом, засів усіх полів, підготовка до виборів Ради. Вибори до во­лосної Ради відбулися 3 лютого 1921 року. Трудящі Гуляйполя обрали до неї 6 депутатів.

На початку 1921 року партійна організація налічувала 34 члени і кандидати в члени партії. У лютому тут організувався райпартком. Почесним членом своєї організації гуляйпільські комуністи обрали В. І. Леніна. Перший комсомольський осередок у Гуляйполі виник на початку березня 1921 року. До нього ввійшло 17 юнаків і дівчат.

З червня 1921 року почала виходити щотижнева газета «Известия» — орган повітового парткому та повітревкому, яка стала бойовим помічником комуністів в боротьбі за утвердження Радянської влади.