Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Наприкінці лютого 1921 року Гуляйполе було віднесено до категорії міст. У зв'язку з підготовкою до створення Гуляйпільського повіту райпартком реорга­нізувався на повітовий комітет партії, а райревком 15 березня — в повітовий рев­ком, який, зважаючи на необхідність остаточної ліквідації махновщини, діяв аж до вересня 1921 року. Крім загону самооборони, створеного в січні 1921 року, тут сфор­мувався кавалерійський загін самооборони з 300 бійців. Разом з частинами 30-ї Іркутської дивізії вони вели боротьбу проти бандитських зграй. За

Потреба у надзвичайних органах влади відпала, і 6 ве­ресня 1921 року 1-й повітовий з'їзд Рад обрав повітовий виконавчий комітет, до складу якого ввійшли М. Капранов (голова), О. П. Шукарьов, В. Старшов та інші. З'їзд зосе­редив увагу трудящих повіту на відбудові народного господарства та боротьбі з голо­дом, який виник через посуху влітку 1921 року.

До боротьби з розрухою, безробіттям, голодом активно включилися профспілки. Через каси взаємодопомоги робітники відраховували 15 проц. заробітку на утримання дітей і безробітних. Органи Радянської влади організу­вали в місті їдальні, пункти видачі продук­тів, для дітей-сиріт створили три дитячі будинки. Під час «тижня захисту дитини» стивіетки міста зібрали багато одягу, пошили 120 пар дитячої білизни.

Велику допомогу гуляйпільцям подала держава. У грудні 1921 року трудящі ста одержали 2719 пудів хліба, а на початку наступного — губвиконком направив до Гуляйполя 106 вагонів з зерном та продовольством.

Ліквідації голоду в повіті значною мірою сприяв перехід до нової економічної  політики, заміна продрозверстки продподатком. Це питання розглядалося на 1-й партійній конференції в липні 1921 року. Гуляйпільські комуністи добре налагодили партійну роботу серед робітників. На трьох найбільших підприємствах 1922 року виникли партійні осередки, які широко залучали безпартійний актив до участі в громадському житті. На відкритих партійних зборах розглядалися питання більшого розвитку підприємств та економіки міста. Зростали й партійні лави. Якщо у квітні 1922 року міська парторганізація налічувала 70 комуністів, то наприкінці 1923 року в 5 первинних організаціях перебували на обліку 117 членів і 130 кандидатів у члени партії.

Відроджувалася економіка міста, 1922 року запрацювали заводи сільськогоспорських машин «Богатир» та шкіряний, майстерні, кілька дрібних кооперативних підприємств, а до 1925 — стали до ладу 11 крупорушок, парових млинів і вітряків, олійниці тощо. В цей час відкрилося кілька кооперативних і 38 приватних крамниць. Почала роботу друкарня.

Підвищувалася політична свідомість трудящих. Загальноміські профспілкові збори 17 жовтня 1922 року з великим піднесенням прийняли текст листа В. І. Леніну, в якому вітали вождя з одужанням і заявляли, що будуть стійкими борцями відбудову народного господарства країни. Зростання авторитету Радянської влади, зокрема, показали вибори до місцевих Рад депутатів трудящих у 1923 році. 80 проц. складу новообраних Рад становили комуністи і незаможні селяни.

У березні 1923 року, в зв'язку з новим адміністративно-територіальним поділом Гуляйполе стало районним центром (у 1931—1934 рр. воно входило до Пологівського району).

Комуністи і комсомольці широко пропагували серед незаможного селянства Ленінський кооперативний план. У серпні 1923 року 35 сімей комнезамівців об'єдналися в артіль ім. Запорізького парткому. На її базі в колишньому поміщицькому маєтку виникла комуна, очолена комуністом І. М. Андрющенком. Тут утворився ртосередок, до якого входило 5 комуністів (секретар — М. Д. Семидочний), а також бойова комсомольська організація в складі 35 юнаків і дівчат. Успіхи комуни наочно показували селянам переваги колективних форм господарювання. Гуляйпільська районна конференція селянської бідноти 28 червня 1925 року одностайно схвалила політику Комуністичної партії на селі. Протягом 1925—1927 рр. у Гуляйполі та селах району організовано 5 артілей та 11 ТСОЗів.

Наприкінці двадцятих років у Гуляйполі розгорнувся масовий вступ селян до колгоспів. На кожній із 13 вулиць-сотень виник колгосп. Ці господарства дістали назви: «Заповіт Леніна», «Плугатар», ім. Будьонного, «Дніпрова хвиля», «Спартак», «Червоне Заріччя» та інші. Величезну роль у розвитку і зміцненні артілей відіграла організована в листопаді 1929 року Гуляйпільська МТС, в якій налічувалося 40 тракторів типу «Інтернаціонал», а також необхідний причіпний інвентар. Першим директором МТС став посланець партії робітник І. І. Ліщина.

В 1931—1932 рр. гуляйпільські колгоспи об'єдналися у три великі: «Заповіт Леніна», «Широкі лани» та «Червоноармієць». Найбільшим господарством стала, артіль «Широкі лани», яка мала 6089 га орної землі, об'єднувала 727 дворів, 1,6 тис. працездатних колгоспників. Навесні 1932 року значну організаторську роботу в колгоспах Гуляйполя провела виїзна редакція газети «Правда», яка випускала багатотиражку «Правда на большевистском селе».