Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Соціал-демократи провадили активну агітаційну роботу серед населення. Після Кривавої неділі» 9 січня 1905 року на вулицях Гуляйполя з'явилися листівки. 2 лютого застрайкували робітники обох  заводів. Вони вимагали поліпшення умов праці, скасування надурочних робіт та численних штрафів. Підприємці частково задовольнили вимоги страйкарів, а невдовзі жорстоко розправилися з ними. Поліція заарештувала і ув'язнила керівників страйку М. С. Шрамка, братів Е. і Ф. Ейзелів та інших. 7 червня на гуляйпільских підприємствах з'явилиск листівки РСДРП

У 1905—1910 рр. у Гуляйполі діяла анархістська група «Союз бідних хлібо­робів». До її складу входило 50 активних членів — «бойовиків», кожен з яких мав зв'язок з чотирма-п'ятьма «масовиками», тобто, співчуваючими. Група підтриму­вала зв'язок з Олександрівською та Катеринославською організаціями анархістів. Основною метою місцевих анархістів був індивідуальний терор, вбивство царських чиновників. Вони вбили, зокрема, в 1909 році місцевого пристава Караченцева.

В результаті проведення столипінської аграрної реформи посилюється вихід куркулів на хутори, яких на 1913 рік у Гуляйпільській волості налічувалося 47. З них 20 належало німцям-колоністам, які мали по 400—1500 десятин землі, заводи для переробки сільськогосподарської сировини тощо. Не поступалися їм і місцеві багатії. Так, хутір Сігор , розташований за 2 км від Гуляйполя, мав 1050 деся­тин землі, хутір Миколаївський — 420 десятин і т. д. А тим часом сотні селян-бідняків продавали свої наділи й поповнювали лави робітничого класу, або ж найми­тували у хуторян.

В 1910—1914 рр. в Гуляйполі створюється півтора десятка кустарних майсте­рень: олійниць, кузень, столярень тощо. Розширялися старі підприємства.

Роки реакції, занепаду тривали недовго і в революційному русі. У січні 1913 року листівки «До всіх робітників Кернера», розкидані по цехах заводу, закликали до боротьби проти визискувачів. Закінчувалися вони підписом: «Об'єднані робіт­ники». Поліція та жандарми так і не знайшли тих, хто складав, друкував і розпов­сюджував «злочинні відозви». Багато зробив для згуртування пролетарів Гуляй­поля більшовик В. Я. Чубар, який з осені 1912 року, аж до арешту, працював на заводі Кернера. Він роз'яснював робітникам програму більшовиків, розповсю­джував нелегальну літературу. 29 січня 1913 року робітники цього підприємства припинили роботу, вимагаючи підвищення заробітної плати, призначення на заводі старост — представників від робітників, скорочення робочого дня перед святами та неділями, поліпшення санітарних умов і задоволення інших вимог економічного характеру. Страйк тривав шість днів. Підприємець задовольнив частину вимог робітників. Все ж жандарми заарештували організаторів виступу Д. С. Трошкіна, П. Ф. Скоромного та інших, вдалися до масових обшуків.

Напередодні першої світової війни в Гуляйполі налічувалося 1410 дворів, де проживало 16 150 чоловік. Усе тут вражало контрастами. В центрі біліли дві цер­кви та кам'яні будинки багатіїв, крамниці й торговельні склади, а трохи далі розташувалися мазанки простого люду. Вулиці потопали в куряві чи в багнюці. Лише ізрідка обабіч них росли акації або клени.

Злидні, антисанітарія, нестача чистої питної води спричинялися до частих по­шесних захворювань. Діти гинули від віспи, дифтериту, тифу, дизентерії, цинги та інших хвороб, які особливо лютували в 1881—1884 рр. Лікарня на 25 ліжок і амбулаторія обслуговували 5 волостей з населенням понад 32 тис. чоловік. 1882 року, коли постала загроза епідемії холери. Гуляйпільську лікарняну дільницю розукрупнили, призначили фельдшера, акушерку та чотирьох санітарок. Запобігти епідемії холери цими заходами, звичайно, не вдалося,— адже і далі медичні праців­ники обслуговували 12 сіл з 19,2 тис. населення. 1911 року тут лютувала епідемія дифтериту. На цей час у Гуляйполі працювали тільки один земський і два приват­них лікарі, 3 земських фельдшери, 4 акушерки, з них троє приватних.

Яскраво характеризує стан народної освіти в Гуляйполі той факт, що першу школу тут відкрили тільки через 82 роки після заснування села, та й то цісля три­валих і настійних клопотань общини. Діти навчалися у трьох тісних класах. Викла­дання провадилося російською мовою. В 1885/86 навчальному році з 143 дітей, які відвідували школу, курс навчання закінчили одна дівчинка і шестеро хлопчиків. Як свідчать дані перепису, в Гуляйполі 1899 року лише 20 проц. населення вміли читати й писати. У 1900/1901 навчальному році тут відкрили дві земські початкові школи, які охоплювали 294 дітей. 1913 року в селі функціонувало 5 земських почат­кових шкіл — однокласна, церковнопарафіяльна, фабрична, німецька та дві єврейські.

Передова інтелігенція дбала про підвищення рівня освіченості населення. Завдяки цим турботам 1895 року відкрито невеличку безплатну бібліотеку-читальню.