армії. Жінки пересилали на фронт теплі речі, фрукти, тютюн тощо. Колгоспники здали в фонд оборони майже всі облігації.
Сільські механізатори обладнали ремонтну майстерню МТС, внаслідок чого восени 1944 року на поля вийшло 70 тракторів. Але техніки не вистачало. Загальний розмір освоєних земель становив 30 проц. усієї посівної площі. Важкими були жнива. І все ж перша заповідь: хліб фронтові, державі була значно перевиконана.
Після переможного закінчення війни до села повернулися демобілізовані воїни. Колгоспи одержали значні державні грошові позички. Справи пішли на краще. У 1946—1947 рр. створено колгоспні партійні організації. І хоч вони були ще мало- чисельними — налічували по 3—9 чоловік,— але стали справжніми штабами в боротьбі за відродження села та господарства колгоспів. Вже 1948 року артілі села відновили довоєнні посівні площі, а врожайність зернових становила близько 15 цнт з га. Значно зросло поголів'я колгоспної худоби. Прибутки колгоспів з 1945 по 1950 рік зросли в 1,6 раза і становили 3,2 млн. карбованців. З метою зміцнення матеріально-технічної бази колгоспів наприкінці 1950 року проведено об'єднання 8 оси- пенківських та ольгинської артілей в три великі: «Іскра», ім. Ворошилова та ім. Чапаєва.
До 1950 року закінчилася відбудова села — на місці знищених хат з'явилися нові громадські й житлові будинки, відбудовано міст через річку Берду, приміщення лікарні, шкіл, крамниць. До 1953 року були радіофіковані й електрифіковані головні вулиці села, громадські приміщення, тваринницькі ферми тощо. Колгоспники відбудували пам'ятник П. Д. Осипенко, який в період окупації гітлерівці зруйнували. Бронзовий бюст, відправлений на переплавку, робітники маріупольського заводу «Азовсталь» сховали в брухті, а 1946 року повернули селу.
В період другої післявоєнної п'ятирічки та наступних трьох років колгоспи села, завдяки кращому використанню техніки, підвищенню агрокультури і, головне, вмілій розстановці кадрів, домоглися значних виробничих успіхів. Врожайність зернових в усіх господарствах підвищилася до 19 цнт з га. Партійні організації та правління колгоспів подбали про створення міцної і сталої кормової бази, поліпшення племінної справи, організували за допомогою шефів — бердянських підприємств «Азовкабеля», Першотравневого, заводу шляхових машин та інших — будівництво капітальних тваринницьких ферм та механізацію трудомістких процесів.
У 1959 році колгоспи села об'єдналися у велике господарство «Дружба», за яким закріплено 18 тис. га землі, в т. ч. 13,6 тис. га орної. Головою артілі обрали І. О. Іванченка, комуніста-фронтовика, який з 1945 року очолював колгосп «Іскра» і показав себе вмілим керівником.
Колгосп збудував добре оснащені ремонтні майстерні, в час реорганізації МТС придбав потужну техніку, яку обслуговує 290 механізаторів. Врожайність зернових за чотири роки поточної п'ятирічки становила пересічно 24 цнт з га, у т. ч. провідної зернової культури — озимої пшениці — 25,5 цнт. Виробництво овочів на поливних землях, яких в артілі 200 га, перевищило 250 цнт з га. Колгоспний сад і виноградники займають площу 495 га. Високопродуктивною галуззю колгоспного виробництва стало тваринництво. Щоб утримувати близько 6 тис. голів великої рогатої худоби, 12 тис. овець, 3,5 тис. свиней і 20 тис. штук птиці, під кормові культури щороку відводиться 7 тис. га. 4 справжні тваринницькі містечка виникли на околицях села. Більшість трудових процесів на фермах механізовано, діє центральне опалення, пташники користуються електричним підігрівом. Тваринникам створені умови для відпочинку та культурних розваг. За рівнем механізації тваринницьких ферм колгосп «Дружба» посідає одне з перших місць в області. Доярка М. О. Погоріла надоює по 3,5 тис. кг і належить до десятка кращих доярок району. Чабани П. Я. Гуйвик та Є. П. Старушко отримують по 130—150 ягнят від ста вівцематок.
В господарстві діє добре налагоджена система матеріального заохочення колгоспників — за останні два роки видано понад 200 тис. крб. премій.
В селі ведеться велике капітальне будівництво. Крім тваринницьких приміщень за останні роки збудовані дві теслярські майстерні, два автогаражі, дві комори, склад отрутохімікатів, картоплесховище, два силососховища та інше. Зведено також будинок культури із залом на 450 місць, приміщення середньої школи та музею П. Осипенко, центральну контору колгоспу тощо.
За самовіддану працю й визначні успіхи в піднесенні сільськогосподарського виробництва 33 колгоспники та спеціалісти сільського господарства села відзначені урядовими нагородами. Понад 20 років очолює тракторну бригаду колгоспу П. М. Зубко. Ще 1958 року за своєчасне високоякісне проведення оранки, сівби та збирання врожаю його нагороджено орденом «Знак Пошани». На початку 1962 року П. М. Зубко виступив ініціатором вирощування просапних культур без затрат ручної праці і виростив по 41,4 цнт кукурудзи та по 21,4 цнт соняшнику з га. В наступні роки він закріпив ці успіхи. У 1966 році П. М. Зубкові присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
За вміле керівництво і виробничі успіхи артілі «Дружба», яка стала зразково- показовим господарством району, голова колгоспу І. О. Іванченко удостоєний ордена Леніна, Таку ж високу нагороду одержав комбайнер П. Ф. Солонський. Зараз він пішов на пенсію, підготувавши собі зміну 6 механізаторів — своїх