Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

з великим піднесенням. Радянська влада в селі і волості була встановлена в січні 1918 року. Головою волосної Ради став середняк Д. Москаленко. Наприкінці квітня того ж року в село заскочив білогвардійський офіцерський загін полковника Дроздовського. Білогвардійці вчинили жорстоку розправу над прихильниками Ра­дянської влади. Члени Ради ледве врятувалися.

У вересні 1918 року окупанти вибралися з села до Бердянська. Новоспасівці обеззброїли солдатів гетьманської варти і організували бойовий загін з 300 чоловік, який вирушив до Гуляйполя на з'єднання з повстанським загоном Махна. Напри­кінці грудня 1918 року село захопили білогвардійці з корпусу генерала Тілло. Вони пограбували населення; оголошена ними мобілізація до білої армії успіху не мала. Селяни створили партизанський загін на чолі з П. І. Гончаренком, який на початку березня 1919 року з допомогою селян волості визволив Новоспасівку і орга­нізував кругову оборону села.

12 березня на прохання Бердянського ревкому Новоспасівський партизанський загін допоміг повсталим робітникам визволити місто від білогвардійців.

Через кілька днів до села вступили частини 3-ї махновської бригади, що вхо­дила тоді до складу радянської армії. До неї влився загін П. І. Гончаренка.

У селі організувався волосний ревком на чолі з місцевим селянином-бідняком С. М. Середою. Земельний відділ волревкому прийняв рішення відібрати й передати сільській бідноті землі церкви, великих куркулів-хуторян та німців-колоністів. Але обстановка на фронті не дозволила здійснити це рішення. Вже в травні 1919 року розпочався наступ білогвардійських частин Денікіна.

Для оборони від денікінцїв новоспасівці створили штаб на чолі з П. І. Гонча­ренком. Село в тих місцях, де могла пройти кіннота, обклали в кілька рядів борона­ми, а біля мосту через річку Берду викопали шанці. Чоловіки озброїлися, хто чим міг. 8 червня біля села з'явилася денікінська кіннота. Ні в кінному, ні в пішому строю білогвардійці взяти Новоспасівку не змогли і відійшли. Тим часом захисники села сформували полк (у ньому було 20 проц. куркульських елементів). Він попря­мував до Каховки, де влився в махновську бригаду й одержав найменування 8-го Задніпровського полку. Пізніше значна частина новоспасівців перейшла на бік Червоної Армії.

Махно, банди якого у вересні — жовтні 1919 року діяли в тилу денікінців — у Олександрівському та Бердянському повітах, проголосив Новоспасівку своєю дру­гою столицею. Звідси махновці за активною участю місцевих куркулів чинили наскоки на навколишні села. Наприкінці жовтня 1919 року під натиском денікін­ців вони залишили село.

Розгромили денікінців і вигнали з села 7 січня 1920 року частини 2-го й 3-го червоних козачих полків з кінної групи В. М. Примакова. Відразу ж після визво­лення тут відновив роботу волревком на чолі з демобілізованим червоноармійцем С. Ф. Псарем, місцевим селянином-бідняком. Ревком організував виконання продрозверстки, налагодив ремонт і роботу шкіл, лікарні.

Ревком працював у складній обстановці, оскільки протягом 1920 року в Новоспа­сівці не раз з'являлися махновці. Трудові верстви села, ще не до кінця розуміючи необхідність рішучої збройної боротьби з махновцями, вже перестали підтримувати їх. Так, у травні 1920 року вони фактично зірвали наступ махновців на Бердянськ, відмовившись поповнити банду людьми та кіньми.

На початку червня 1920 року в Новоспасівці організувався волосний комітет незаможних селян, головою якого обрали батрака Д. Найдьона. Але розгул махнов­ців та врангелівський наступ не дали змоги КНС розгорнути в цей період свою діяль­ність.

У жовтні 1920 року в районі села точилися жорстокі бої червоноармійських ча- ан з врангелівцями. Остаточно ж Новоспасівку визволила від білогвардійщини і бригада 2-ї Донської радянської стрілецької дивізії 26 жовтня 1920 року. 2 листопада 1920 року політвідділ цієї бригади допоміг селянській бідноті створити волосний вком у складі 15 чоловік, якого очолив батрак М. А. Солонський. Скликані ревко- м загальні збори вирішили конфіскувати у куркулів парові млини, створити продовольчий комітет, луки в заплаві річки Берди поділити на їдця.

Радянському будівництву знову перешкодили махновці, які відмовилися від реформування в частини Червоної Армії, вирвалися з Криму до своїх «рідних» Гуляйполя та Новоспасівки. 10 грудня 1920 року загін махновців у кількості 300 кіннотників під командуванням новоспасівського бандита Удовиченка налетів на село і порубав два взводи розквартированих тут червоних курсантів, також членів ревкому. Відроджений новоспасівський волревком створив загін самооборони, який за допомогою червоноармійських частин аж до вересня 1921 року, у період остаточної ліквідації махновщини, ніс охорону села.