Осипенко

Село переходило до мирної праці. А труднощів було через край. Окупанти, сотім білогвардійці та махновці знищили багато селянських хат, забрали десятки тисяч пудів хліба, понад 1 тис. коней, сотні голів худоби тощо. Загальна сума збитків становила 41,3 тис. золотих карбованців.

За постановою ВУЦВК від 12 жовтня 1921 року Новоспасівську волость з Маріупольського повіту Катеринославської губернії переведено до Бердянського повіту Запорізької губернії, хоч фактично приєднання відбулося ще навесні.

У зв'язку з закінченням громадянської війни необхідність в надзвичайних органах влади на селі відпала. В січні 1921 року відбулися вибори до сільської та волосної Рад; головою волосної став С. Ф. Псар. 26 січня обрали сільський, а 9 лютого — волосний КНС на чолі з батраком П. Псарем.

У лютому 1921 року до села повернувся з німецького полону комуніст П. І. Соіський, член Російської секції Німецької Комуністичної партії з 1919 року. Бердянський повітовий комітет партії доручив йому організувати в Новоспасівці партійний осередок, відправивши на допомогу ще двох членів партії. Влітку 1921 року в Новоспасівці виникла комсомольська організація.

Створена під керівництвом партосередку земельна комісія взяла на облік кур­дську й церковну землю, тягло та інвентар. Весною 1921 року всю землю переділили з розрахунку 2,03 десятини на їдця. В селі ж тоді проживало 11,2 тис. чоловік.

Комуністи та сільські активісти провадили широку політичну роботу серед селянства, особливо серед колишніх махновців, багато яких на заклик уряду Радянської України кинули банди і повернулися до села.

1921 року село зазнало нового лиха. Від посухи весь хліб згорів на пні, насував голод. Комітет по боротьбі з голодом на чолі з головою сільКНС С. Омеляненком закріпив за кожним з 8 кварталів (сотень) села свого члена для виявлення сімей, найбільше постраждали від голоду, організації допомоги тим, хто її потребує, комсомольці та комнезамівці знайшли прихований куркулями хліб. Комітет добився державної позики продовольства і посівного матеріалу, організував випікання хліба, відкрив дві їдальні та кілька харчопунктів. Крім того, для дітей-сиріт на кінці 1921 року в будинку одного з куркулів було відкрито дитячий будинок, інша посівна кампанія 1921 року пройшла успішно, і врожай 1922 року дав змогу покінчйти з голодом.

З березня 1923 року і до кінця 1925 року Новоспасівка була районним центром. Це сприяло посиленню діяльності партійного осередку, який налічував 8 членів та 9 канди­датів у члени КП(б)У, а також зміцненню Радянської вла­ди та активізації діяльності КИС, що об'єднував 135 неза­можників.

Влітку 1924 року райком партії та райвиконком скли­кали нараду селян з приводу електрифікації села. Роботи в цій справі провадилися на пайових засадах, і вже 1928 року в громадських приміщеннях та багатьох хатах зася­яли лампочки Ілліча.

Велику організаторську І ВИХОВНу роботу Серед СелЯНтва в цей час проводила сільська Рада. При сприянні населення в період 1922—1930 рр. близько 250 куркулів,

КОЛИШНІХ махновських ватажків, позбавлялися виборчих

прав. Склад депутатів щорічно оновлювався на 60—70проц.,що давало можливість залучати до роботи місцевого органу Радянської влади широке коло трудящих. З 73 депутатів сільради, обраних 1926 ро­ку, 11 були комуністи, решта — безпартійні, з них — 34 бідняки, в т. ч. 7 членів КНС; 28 середняків, 5 робітників і 6 службовців. Робота Ради ставилась у приклад іншим сільрадам району, а Новоспасівський райвиконком вважався взірцем у все­українському масштабі.

Зміцненню Радянської влади на селі сприяла створена у вересні 1921 року во­лосна, а пізніше — районна робітничо-селянська інспекція, яка допомагала роботі сільської Ради, контролювала діяльність споживчого та кредитного кооперативних товариств, медичних закладів, розглядала заяви трудящих тощо.

Рада налагодила роботу 3 початкових трудових шкіл, де 1924/25 навчального року працювало 15 вчителів, у 13 класах було 598 учнів. Через два роки на базі однієї з початкових відкрита семирічна школа, кількість учнів зросла до 747. Крім того, розпочала роботу вечірня школа. Доросле населення все ширше залучалося до гуртків лікнепу. Лише в 1926 та 1927 роках курси лікнепу закінчило 1111 чоловік.

1923 року в будинку для сільських сходок було відкрито сільбуд, при якому працювали народний самодіяльний театр та бібліотека. Партосередок за участю комсомольців провадив широку культурно-освітню роботу та атеїстичну пропаганду. В селі відкрилося 5 хат-читалень. 1927 року в сільбуді розпочалося демонстрування кінофільмів, працював радіоприймач. Молодь, а згодом і переважна більшість насе­лення, перестала відвідувати церкву. Вже в 1924 році 80 віруючих офіційно зрек­лися релігії, а на початку 30-х років постало питання про закриття церков.


Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від

Осипенко