Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

недо­ліки в роботі підприємства. Постанова ЦК КПРС стала бойовою програмою для комуністів і всього колективу «Запоріжсталі». Вже 1962 року доменщики досягли коефіцієнта використання корисного обсягу доменних печей, запланованого на 1965 рік. Виробничо-технічну перемогу здобули прокатники, які докорінно рекон­струювали триклітьовий стан «Тандем», перетворивши його на чотириклітьовий. Завдяки цьому швидкість прокатки зросла у два з половиною рази. З цього при­воду колектив заводу одержав вітального листа від ЦК КПРС і

Справжню технічну революцію здійснили в мартенівському цеху сталевари печі № 5 М. Кінебас, В. Стан, О. Лобода; за допомогою вчених комплексно застосувавши кисень і природний газ, вони виплавили 322 тис. тонн металу. Це був світовий рекорд. У 1967 році вони переступили півмільйонний рубіж виплавки сталі на малому марте­ні. І це теж було нечуваним: малий мартен давав сталі більше, ніж великовагові печі за звичайною технологією. Знімання сталі досягло 37,5 тонни з кожного кв. метра поду печі. Цим успіхом сталевари ознаменували XXIII з'їзд КПРС і 50-річчя Вели­кого Жовтня.

Збільшено також виробництво прокату на «Дніпроспецсталі». Тут почала плавку перша в країні електронно-променева вакуумна електропіч. Шарикопідшипники, виготовлені із сталі, яку виплавлюють нові печі, працюють у ЗО—40 разів довше, ніж звичайні; на заводі феросплавів уперше в країні освоєно виробництво сплавів у закритих печах — тут став до ладу велетенський новий цех з печами закритого типу; колектив коксохімічного заводу добився найвищої в країні продуктивності коксових печей.

В роки семирічки виросла нова для міста галузь промисловості — хімічна, про­відним підприємством якої б великий новозбудований завод «Кремнійполімер», де виготовляються кремнеорганічні мастила, лаки, емалі тощо. У 1960 році став до ладу завод штучних шкір, 1965 року — гідролізно-дріжджевий для виготовлення кормів з клітковини.

Величезні зміни сталися у машинобудуванні — найстарішій галузі запорізької промисловості. Успішно виконує важливі державні замовлення колектив Запорізь­кого моторобудівного заводу, що виготовляє двигуни для літаків. Найдавніше під­приємство міста — «Комунар» повністю реконструйоване, значно розширене. Воно стало первістком вітчизняного мікролітражного автомобілебудування. В листо­паді 1960 року тут розпочато серійне виробництво легкових автомашин «Запорожець», а 20 липня 1965 року з конвейєра зійшов стотисячний автомобіль. У березні 1967 року «Комунар» почав випускати машини нової конструкції — більш потужні, надійні, комфортабельні, привабливі зовнішньо.

Колишній паровозоремонтний завод перейшов на ремонт електровозів, у зв'яз­ку з чим повністю реконструйований і докорінно переобладнаний. Запорізький ком­бінат абразивних виробів уже 1967 року давав близько половини вітчизняних ви­робів. Реконструйований також інструментальний завод ім. Войкова.

За роки семирічки місто стало значним центром енергетичного машинобуду­вання. Запорізький трансформаторний завод у співдружності з розташованим побли­зу Всесоюзним інститутом трансформаторобудування випускає для найбільших гідравлічних і теплових електростанцій країни потужні трансформатори. 1967 року тут виготовили для Красноярської ГЕС трансформатор потужністю 630 тис. кіло­вольт-ампер. Він міг би передати всю електроенергію, вироблювану Дніпрогесом. З того ж часу працює завод силових комплексних напівпровідникових перетво­рювальних пристроїв — провідне підприємство в цій галузі. Розширили своє ви­робництво заводи електроапаратний, високовольтної апаратури, «Запоріжкабель» та інші.

За семирічку колективи машинобудівних та електротехнічних підприємств ра­зом з науково-дослідними інститутами і конструкторськими бюро створили 335 но­вих видів машин, агрегатів тощо. Основні фонди машинобудування й електротехні­ки у місті за цей час подвоїлися.

Місто має багато підприємств легкої та харчової промисловості. Діють масло- жиркомбінат, що випускає маргарин, олію, мило; м'ясний і молочний комбінати, кондитерська фабрика, заводи пивоварний і плавлених сирків, багато харчових під­приємств місцевого підпорядкування. Серед підприємств легкої промисловості най­більш значні: Запорізьке швейне об'єднання, шовкомотальна і взуттєва фабрики, заводи емальованого посуду, світлотехнічних виробів і «Су­венір», фабрика індивідуального пошиття одягу тощо.

У післявоєнний час в Запоріжжі створено потужну будівельну індустрію: пущено нові заводи залізобетонних виробів, цегельно-черепичний, великих стінових блоків та інші підприємства.

Велика роль у розвиткові економіки міста належить транспорту, особливо залізничному. Через Запоріжжя про­ходять лінії на Харків—Москву, Крим, Кривий Ріг, Поло­ги—Волноваху. Залізниці на Харків, Кривий Ріг електри­фіковані, на решті напрямів паровозну тягу замінено тепло-.

 Широкого розвитку набув й автомобільний транспорт. Запоріжжя зв'язане асфальтовими шосе з Харковом, Сімферополем, Донецьком, а з Дніпропетровськом  двома асфальтовими стрічками.