Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Соціалістичне змагання, що розгорнулося на запорізьких підприємствах, ви­йшло далеко за межі міста, республіки, країни. Запоріжсталівці змагалися з колек­тивом «Азовсталі», феросплавники — з грузинськими колегами, абразивники — з Ташкентським карборундовим заводом, дніпроспецсталівці зміцнюють дружбу з підмосковними електрометалургами. У дні першотравневих свят 1958 року в гостях у запоріжсталівців побувала делегація металургів комбінату ім. В. І. Леніна з Но­вої Гути (Польща). Представники двох підприємств уклали договір про виробничу співдружність. Невдовзі 63 польські металурги приїхали до Запоріжжя, де протягом кількох місяців набували виробничого досвіду,

Велике трудове й політичне піднесення панувало на підприємствах Запоріжжя під час підготовки до XXI з'їзду КПРС (1959 р.). У доповіді на XX з'їзді Комуні­стичної партії України перший секретар ЦК КП України М. В. Підгорний відзна­чив великі досягнення колективу «Запоріжсталі».

Багато уваги приділяють партком, дирекція та профспілковий комітет «Запо­ріжсталі» підвищенню загальноосвітніх і технічних знань трудящих заводу. На кош­ти заводу споруджено великий, багатоповерховий, відмінно обладнаний учбовий корпус, в якому провадиться виробничо-технічне навчання робітників. Завдяки цьому близько 18 тис. чоловік підвищили загальноосвітній рівень, 100 фахівців підготували здачу кандидатського мінімуму. В роки боротьби за дострокове виконан­ня семирічки в Запоріжжі поширилося багато нових форм соціалістичного змагання, яким керували партійні і профспілкові організації. Одним з нових методів керів­ництва змаганням стало створення партійних груп на особливо відповідальних ді­лянках виробництва, своєрідних штабів на час важливих виробничих кампаній. Такі групи створювались на «Запоріжсталі», «Дніпроспецсталі» та інших заводах. На «Дніпроспецсталі» під керівництвом партійної організації при активному сприян­ні всього колективу розроблено п'ятирічний план впровадження у виробництво нової техніки і модернізації устаткування, здійснення якого дало змогу працювати більш ритмічно, випускати багато надпланового металу.

В роки семирічки на підприємствах і установах Запоріжжя розгорнулося зма­гання за комуністичне ставлення до праці. Першими включились у це змагання майстри доменних печей С. Т. Тарасов, І. С. Цимбал, Ф. М. Міткалов, М. І. Волощук, бригада сталевара мартенівського цеху «Запоріжсталі» І. А. Кайоли та інші, їх приклад наслідували трудівники коксохімічного заводу, «Дніпроспецсталі», будівельники. Серед перших колективів комуністичної праці в Запоріжжі були бригади слюсарів В. Середи на електровозоремонтному заводі, будівельників тресту «Запоріжбуд» В. Зуйченка і М. Степанченка, колектив зміни доменної печі № 5 «Запоріжсталі» на чолі з майстром Героєм Соціалістичної Праці С. І. Цинком.

Партійні організації підприємств, райкоми та міськком КП України постійно керували змаганням за комуністичне ставлення до праці. Так, у січні 1959 року міськ­ком партії, проаналізувавши роботу перших 42 бригад на «Дніпроспецсталі», обго­ворив на засіданні бюро хід змагання на цьому підприємстві, а незабаром провів нараду керівників бригад комуністичної праці, які розповіли про перші досягнення і труднощі нового руху. В березні бюро міськкому партії обговорило і затвердило за­ходи по виконанню критичних зауважень і пропозицій, висловлених на нарадах. У подальші роки рух за комуністичну працю поширився на всіх підприємствах міста, в ньому взяли участь понад 85 тис, робітників і службовців. Першими серед під­приємств Запоріжжя вибороли звання колективів комуністичної праці трудівники коксохімічного заводу та Дніпрогесу ім. В. І. Леніна.

Яскраво виявилося зростання комуністичної свідомості запоріжців у славних ділах послідовників Валентини Гаганової. Старший вальцювальник тонколистового цеху «Запоріжсталі» А. І. Волков перейшов працювати у відстаючу бригаду і зумів вивести її в число передових. Електрометалург Д. Ф. Галушка очолював один з кра­щих колективів печі. В серпні 1959 року він став керівником сусідньої бригади, яка мала великий борг. Досвідчений сталевар зумів налагодити чітку роботу і за короткий строк вивів цей колектив у передові: до кінця року він видав понад 900 тонн надпланової електросталі.

Семирічка стала дальшим кроком на шляху технічного прогресу. Яскравим прикладом цього може бути «Запоріжсталь». 5 червня 1959 року тут вперше перевели одну мартенівську піч на опалення природним газом. Висококалорійне паливо, по­збавлене шкідливих для металу домішок, дало змогу скоротити тривалість кожної плавки в середньому на 40 хвилин, підвищити якість металу, а також на 7 тонн збільшити знімання сталі з кожного кв. метра поду печі. Набагато підвищено продуктив­ність доменних печей завдяки застосуванню дешевого палива — природного газу. За успішне розв'язання складного технічного завдання начальникові доменного цеху Б. Л. Таврогу і директорові заводу Л. Д. Юпку в 1960 році присуджено Ле­нінську премію.

Нову хвилю трудового піднесення серед трудящих Запоріжжя викликав XXII з'їзд КПРС. Приступивши до вирішення головного завдання — створення мате­ріально-технічної бази комунізму, вони йшли випробуваним шляхом технічного про­гресу. На «Дніпроспецсталі» впроваджено в промисловому масштабі електромагнітне перемішування рідкого металу, що сприяло збільшенню кількості та підвищенню якості металу. Тут здійснено новий спосіб одержання високоякісних марок електросталі шляхом електрошлакового переплаву. За розробку цього методу група вчених, у т. ч. доктор технічних наук професор Запорізького машинобудівного інституту Ю. А. Шульте і директор заводу «Дніпроспецсталь» О. Ф. Трегубенко одержали Ленінську премію.