Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

Гітлерівці захопили село 18 вересня 1941 року. Вночі І. С. Кривко скликав членів винищувального загону і запропонував заховати продовольство та зброю, поблизу скотомогильника, а бійцям розійтись на деякий час по домівках. Фашисти розмістили в приміщенні середньої школи комендатуру, а з колишніх куркульських прихвоснів створили поліцейську команду. Зрадники видали німцям патріотів. Усіх їх було заарештовано і кинуто до мелітопольської в'язниці, а пізніше розстрі­ляно. Живими пощастило лишитися Г. X. Галенкові та І. С. Кривкові, які

29 жовтня 1943 року під натиском кінноти 4-го гвардійського Кубанського кавалерійського корпусу генерала М. Я. Кириченка і частин 19-го танкового кор­пусу загарбники залишили село. У боях за визволення села загинув 21 радянський воїн, героїв поховано в братській могилі, на якій встановлено пам'ятник.

Відступаючи, гітлерівці вивезли до Німеччини 140 коней, 340 голів великої рогатої худоби, 146 овець, 200 свиней, палили хати і громадські будівлі. Збитки, заподіяні окупантами колгоспам села, становили понад 22 млн. карбованців.

Відразу ж після визволення колгоспники приступили до відбудови господар­ства. Не було тягла: на чотири колгоспи лишилось тільки четверо коней. Для від­новлення громадського стада колгоспники здавали на ферми уцілілих телят. На польових роботах використовували корів, сіяли вручну. Кожен трудівник нама­гався внести посильний вклад у справу розгрому фашистських окупантів. До фонду оборони країни зібрали кілька тисяч карбованців, фронтовикам надіслали посилки з сушеними фруктами, тютюном та теплими речами.

У грудні 1943 року до села надійшли з евакуації 10 тракторів та 20 комбайнів Чкаловської МТС, яка майже два роки перебувала в Азербайджанській РСР. Повер­нення техніки стало справжнім святом для села. Вже весною 1944 року було осво­єно близько 90 проц. довоєнних посівних площ, а наступного року вся орна земля  - 4580 гектарів.

У 1944 році колгоспи пересічно зібрали по 12 цнт озимої пшениці з гектара, а в «Червоному Жовтні» — зокрема по 14 цнт. Завдяки братній допомозі колгоспни­ків Азербайджану, Казахстану та Російської Федерації, які надіслали чкаловцям молодняк великої рогатої худоби, свиней, овець і а також будівельні матеріали, від­роджувались тваринницькі ферми; на кінець 1944 року артілі мали 170 голів молод­няка великої рогатої худоби, 99 свиней, 40 коней. Загальні прибутки колгоспів того року становили 356 тис. карбованців.

Виробничих успіхів досягли артілі завдяки самовідданій праці колгоспників та механізаторів Чкаловської МТС.. Особлива відзначилася тракторна бригада, яку очолював М. Ф. Стовбур. Механізатори виробили на 15-сильний трактор понад 500 га умовної оранки.

Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни до села повернулися демобілізовані воїни. 142 з них удостоєно бойових урядових нагород. 150 односель­чан віддали життя за свободу й незалежність соціалістичної Батьківщини. Вчо­рашні солдати стали працювати на найбільш важливих ділянках виробництва, і вже 1945 року справи в  колгоспах пішли набагато краще. На 2—3 цнт зросли врожаї ярої пшениці та кукурудзи. Подвоїлося поголів'я худоби, від держави було одержано ще 60 робочих коней. На третину зросли загальні прибутки артілей. У колгоспах були створені партійні та комсомольські організації, які спрямову­вали зусилля хліборобів на подолання труднощів. Завдяки справжньому героїзму трудящих 1949 року досягнуто довоєнного рівня врожайності зернових і технічних культур. Тракторна бригада Чкаловської МТС, яку очолював комуністе. М. Марченко, того року виробила по 895 га умовної оранки на кожний 15-сильний трактор, а комбайнери С. Марченко, І. Радченко та М. П. Шкіндер щоденні норми на зби­ранні врожаю виконували на 250 процентів.

У серпні 1950 року колгоспи села об'єдналися в єдину артіль ім. Чкалова. Укрупнення господарств сприяло кращому використанню техніки, поліпшенню структури посівних площ, піднесенню загальної культури землеробства; більше коштів асигновувалось і на будівництво-тваринницьких ферм. В останньому році другої післявоєнної п'ятирічки врожайність зернових становила на всій площі посіву в середньому по 18,6 цнт з га, а загальні прибутки артілі дорівнювали 2 мли. крб. Трудовим успіхам хліборобів і механізаторів сприяло розгортання соціаліс­тичного змагання за піднесення продуктивності праці, зниження собівартості про­дукції, збільшення виробництва зерна і продуктів тваринництва.

Застрільниками змагання були механізатори. Ветеран Великої Вітчизняної війни, орденоносець М. П. Шкіндер з року в рік на збиранні врожаю перевикону­вав норми в 3 рази. 1952 року він зібрав 9700 цнт зерна, за що був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Цієї ж нагороди удостоєні комбайнери І. Г. Конюка, Г. X. Кривко і І. П. Багній.

У 1954 році вжито ряд заходів щодо зміцнення колгоспних кадрів досвідченими працівниками, озброєними агротехнічними знаннями. Головою колгоспу ім. Чка­лова став колишній секретар Веселівського райкому партії П. І. Пуляєв. Зоотех­нічну справу в артілі очолила посланець МТС зоотехнік С. Я. Бастило, агрономом призначено випускника сільськогосподарського технікуму Ю. М. Ажимова. Багато колгоспників освоїли професії трактористів, комбайнерів, шоферів. Все це сприяло поліпшенню організації праці та культури виробництва. Протягом трьох років третьої післявоєнної п'ятирічки, незважаючи на несприятливі кліматичні умови, врожайність зернових культур стабілізувалася на рівні попередніх років, врожай­ність соняшнику зросла до 13,5 цнт. Майже в півтора раза збільшились загальні прибутки.