Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

До 1937 року у Нововасилівці була ліквідована неписьменність. В селищі працювало чотири школи, в т. ч. з 1931 року — середня. У 1940 році стало до ладу нове приміщення школи-десятирічки, яку відвідували понад 800 дітей. їх навчали й виховували ЗО учителів. Добра слава йшла про педагогів подружжя С. С. та О. 3. Кабанцових, М. М. Павленко, Т. 1. Бутенка.

Починаючи з 1936 року, в селі працювала дитяча технічна станція. Протягом 1939/40 навчального року станція підготувала 20 юних натуралістів, які стали учасниками ВСГВ. Серед них — учениця 8-го класу Л. Пеліпас, занесена в Книгу пошани виставки.

Культурно-освітню роботу розгорнула і Нововасилівська бібліотека, що мала на початку 1941 року 15 тис. томів.

Нове життя, виховна робота парторганізацій зумовили масовий відхід трудя­щих від релігійних сект. Партійні та громадські організації Нововасилівки прова­дили велику роботу по патріотичному вихованню трудящих.

Високий патріотизм і відданість ленінській партії виявили трудящі Нововаси­лівки в роки Великої Вітчизняної війни. У перші дні пішли на фронт понад 1 тис. жителів села. Влилася в діючу армію більша частина комуністів та комсомольців. Для потреб армії були мобілізовані автомашини, трактори. Трудящі працювали, не покладаючи рук, щоб забезпечити всім необхідним Червону Армію. Вони зібрали всі колоскові, розрахувалися хлібом з державою. Коли фронт наблизився, колгосп­ники евакуювали майно, худобу і техніку в глибокий тил. Були вивезені трактори, сівалки, плуги, значна частина худоби. Люди працювали на спорудженні проти­танкових ровів і траншей.

6 жовтня 1941 року під натиском переважаючих сил ворога підрозділи Черво­ної Армії, які обороняли Нововасилівку, відступили. Почалися чорні дні фашист­ської окупації. Гітлерівці силою насаджували свій «новий порядок». Всіма справами вершили воєнна комендатура та жандармерія. Старостами і поліцаями стали репре­совані у минулому куркулі. Навчання в школах припинилося. Підняли голови ватажки молоканської та баптистської сект, які робили все, щоб підірвати віру людей в перемогу Червоної Армії. Кінотеатр і клуб були перетворені в молитовні будинки. Книги в бібліотеках знищені. Силою зброї окупанти примушували людей працювати у т. зв. общинах, створених на базі колгоспів.

Та населення не підкорялося гітлерівцям, чинило опір їхнім заходам. У селі розгорнули діяльність патріотичні групи, які розповсюджували листівки, прова­дили політичну агітацію. Весною 1942 року більшість членів підпільної групи, сформованої райкомом партії, була заарештована і вивезена до Мелітополя. Тут після звірячих катувань і допитів були страчені М. В. Тамбовцев, колишній учас­ник громадянської війни, радянський активіст П. Є. Юрченко та інші. Деякі пат­ріоти врятувалися і, перейшовши лінію фронту, влилися в ряди Червоної Армії.

На околиці Нововасилівки часто ночами збиралася молодь, читала знайдені радянські листівки, зведення Радянського інформбюро, а також патріотичні вірші комсомольця П. В. Попова. У чорні години фашистської окупації, коли за найменшу підозру можна було чекати смертного вироку, патріот закликав: «Народе мій! Вітчизно! Повстань, піднімися. Ланцюг окупантів в боях розірви!».

Розстріли й катування супроводжували кожний крок фашистів. Від їх рук загинули 1942 року комуніст М. Ф. Димитров, комсомолка Г. С. Стоянова. За час окупації було страчено понад 100 жителів села. 200 чоловік примусово вивезено на каторжні роботи до Німеччини. Особливо лютували фашистські недолюдки, коли фронт почав наближатися до Нововасилівки. Вони вивезли всю худобу, багато різного майна. Гітлерівці спалили 700 житлових будинків, 5 млинів, маслозавод і олійницю, електростанцію, МТС, районну лікарню, амбулаторію, п'ять шкіл і інші споруди.

19 вересня 1943 року частини 28-ї армії Південного фронту, якою командував генерал-лейтенант В. Ф. Герасименко, визволили Нововасилівку від фашистських окупантів. У боях за село смертю героїв загинуло 251 чоловік. Вони поховані в трьох братських могилах, на яких встановлені пам'ятники.