Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

селі організувалась партизанська група з 25 чоло­вік. В одному з боїв героїчно загинув командир загону Я. Я. Корпусов.

Біднота Нововасилівки під керівництвом партосередку і волревкому, що вийшли з підпілля, організувала збирання хліба для Червоної Армії, допомогу родинам червоноармійців тощо.

26 березня 1920 року відбулося об'єднане засідання волземвідділів Нововасилівки, Новоспасівки та Астраханки, на якому вирішено «всю наявну вільну неза­сіяну землю колишніх економій передати Иововасилівському та Воскресенському земвідділам для розподілу між

На початку червня 1920, року Нововасилівку захопили врангелівці. Члени партосередку та ревкому залишили село разом з червоноармійськими частинами. 8 жовтня 1920 року кавалерійська група під командуванням Федотова визволила село від врангелівців. Але збройна боротьба за утвердження Радянської влади три­вала, бо в окрузі ще бешкетували махновські банди. Нововасилівський ревком, партосередок багато зробили, щоб виконати заклик партії: «Незаможник — на коня!». Створений у листопаді 1920 року волосний КНС став ядром загону самообо­рони села від бандитів. За торжество нової робітничо-селянської влади в роки громадянської війни віддали своє життя понад 100 односельчан. Наприкінці 1920 року організувалась сільськогосподарська комуна «Труд незаможника». Комуна передала голодуючим Москви і Петрограда усі свої запаси зерна, врятувала від голодної смерті 185 дітей.

Волревком і партосередок організували і провели наприкінці січня — початку лютого 1921 року вибори до сільської та волосної Рад робітничих і селянських депутатів.

Важкими були перші мирні кроки у селі, коли не вистачало найнеобхіднішого, а куркулі та їх поплічники чинили шалений опір заходам Радянської влади. Парт­осередок, волвиконком, сільрада, КНС подавали допомогу бідняцьким господар­ствам: розподілили серед них коней, що надійшли з демобілізованих військових час­тин, створили прокатний пункт та ремонтну майстерню, насіннєвий фонд. В лю­тому 1921 року в селі почав працювати посівний комітет. Протягом 1920—1922 рр. у селі було проведено в життя Декрет про землю. На кожного їдця припало по 2 десятини землі.

Партосередок, волвиконком, КНС багато зробили для подання допомоги робіт­никам Донбасу і міст півночі країни, які голодували. З цією метою у Нововасилівці у січні—лютому 1921 року проводився місячник допомоги робітникам Донбасу, Москви і Петрограда. Відбулося 8 мітингів, пройшли недільники, в яких взяли участь селяни, службовці, воїни 270-го полку 30-ї Іркутської дивізії. Селяни зі­брали 70 032 пуди хліба.

Незабаром питання з продовольством значно ускладнилося. Куркулі ховали хліб, посуха, що вдарила влітку 1921 року, майже повністю згубила посіви, спричинила голод.

У цей час особливо виявилася організаторська діяльність комуністів. У партосередку на початку 1921 року працювали три комуністи: М. С. Терехов — голова виконкому волосної Ради, І. А. Трифонов — голова комнезаму та В. Ф. Єременко, який очолював партійний осередок. Навколо осередку гуртувався міцний актив селян-бідняків, учасників громадянської війни. Серед активістів були й жінки. Багато зусиль докладав КНС, щоб забезпечити селян посівним матеріалом, зна­ряддям, робочою худобою. Щоб більше засіяти ріллі, організувалась супряга. Завдяки допомозі держави, від якої селяни одержали 1,5 тис. пудів посівного мате­ріалу та грошові кредити, до 1923 року з голодом було покінчено.

1921 року в Нововасилівці виник комсомольський осередок. Він став бойовим помічником партосередку в боротьбі за соціалістичну перебудову села. Очолив його молодий робітник М. І. Кашаєв.

Чимало уваги приділялось організації культурно-освітньої роботи. Ще в жов­тні 1920 року відкрилося три початкові школи, сільбуд, дві хати-читальні. У 1922 ро­ці прийняв перших відвідувачів народний будинок. Молодь готувала концерти художньої самодіяльності. На той час у селі було 7 молоканських і баптистських молитовних будинків, 3 тис. віруючих. Тому партосередок та комсомольці приді­ляли багато уваги антирелігійній роботі. Весною 1922 року в Нововасилівці вже діяли 5 трудових початкових шкіл,в яких навчалося понад 700 дітей, відкрилося кілька гуртків лікнепу.

Комуністи повели селян по шляху будівництва нового життя, вказаного В. І. Ле­ніним. У вересні 1922 року 18 бідняків і середняків Нововасилівки об'єдналися в сільськогосподарську артіль. Її організатором був В. І. Вихляєв, учасник грома­дянської війни. Селяни об'єднали земельні наділи, худобу, реманент. Господарство було дуже бідним — мало одного коня, кілька плугів, сівалку. Але люди працювали завзято, дружно. У жовтні 1922 року повітовий земельний відділ затвердив поло­ження про артіль, присвоївши їй ім'я професора І. І. Вихляєва, уродженця села, видатного радянського вченого в галузі видобутку і використання торфу, брата першого голови артілі. І. І. Вихляев зустрічався з В. І. Леніним, брав активну участь у розробці і здійсненні плану ГОЕЛРО. Він подав велику допомогу земля­кам, які ставали на шлях кооперування. Під його впливом наприкінці 1922 року в Нововасилівці виникли сільгоспартілі ім. Введенського, «Хлібороб», «Згода» і ТСОЗ «Ясний ранок». Однак, господарства розвивалися повільно, хліба вироб­ляли мало.