Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область в складі УРСР

колодязь, який частково забез­печив жителів питною водою. В кінці XIX ст. в селі з'явився фельдшерський пункт та невеличка аптека, а 1910 року — амбулаторія. Але один лікар та фельдшер не могли подати кваліфіковану медичну допомогу дільниці, що налічувала 15 тис. мешканців, і селяни лікувалися народними методами або зверталися за допомогою до знахарок.

Безпросвітним було життя селянської бідноти. Дві третини чоловіків і 80 проц. жінок Нововасилівки були неписьменними. Перша земська однокласна початкова школа в селі відкрилася 1864 року — через 41 рік після його заснування. В 1873/74 навчальному році відкрилося друге земське однокласне училище. Тоді в обох школах навчалося 84 хлопчики і 34 дівчинки — восьма частина дітей шкіль­ного віку. На

Національна культура виявлялася в народних звичаях, піснях, ремеслах. У селі діяло два десятки шевських, швейних, теслярських, бондарних, чинбарних майстерень, стельмашень, кузень тощо. Вироби народних умільців збувалися на місцевому базарі та в Мелітополі.

В роки першої світової війни становище бідноти ще погіршало. Посівні площі зменшилися майже вдвічі, зате куркульські господарства міцніли. Струков, напри­клад, спорудив майстерні, де виготовлялися вози для потреб армії. Шкіряний за­вод Петракових збільшив випуск продукції, зокрема кінної збруї. Протягом 1915— 1916 рр. куркулі захопили в свої руки майже 75 проц. всієї орної землі, зосередили в себе 80 проц. тягла і реманенту.

Після Лютневої революції у Нововасилівці діяло волосне земство, до якого входили переважно багатії. Головою земства був власник вальцьового млина Калмиков, який намагався згладити протиріччя між бідняками і куркулями. Не ма­ючи власної землі, Калмиков підтримав було вимогу селян про розподіл поміщиць­кої землі, але як тільки проти цього виступили багатії, відмовився від свого наміру. Отже, земельного питання земство не вирішило.

Після липневих подій у Петрограді вимогу бідняків щодо наділення землею підтримав земельний комітет. 6 серпня 1917 року він постановив розподілити між солдатами-бідняками і сиротами землі місцевої церкви.

В цей час посилився вплив більшовиків серед селянства. До села приїздили представники більшовицьких організацій Мелітополя та Бердянська, які роз'ясню­вали ленінську політику у питаннях аграрної реформи, війни і миру.

З радістю зустріли трудящі Нововасилівки звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. У грудні 1917 року в селі була створена Рада робітничих і селянських депутатів. До неї ввійшли місцеві робітники і селяни-бідняки П. М. Голубєв, С. С. Вихляєв, Я. Т. Лєженкін та інші. На виконання ленінського Декрету про землю, Рада при підтримці більшості селян почала розпо­діл між бідняками землі по 2 десятини на члена сім'ї. Рада конфіскувала в економіях хліб, худобу, інвентар, виділила продовольство для промислових районів країни, організувала допомогу бідняцьким господарствам.

Однак австро-німецькі окупанти, які захопили Нововасилівку наприкінці квітня 1918 року, перешкодили радянському будівництву. Окупанти вивозили хліб, худобу й майно. На початку листопада 1918 року вони залишили село.

У Нововасилівці виник волревком, який на початку 1919 року сформував два загони добровольців для боротьби проти білогвардійців з корпусу генерала Тілло. Один із загонів очолював місцевий бідняк М. С. Попов — активний організатор Радянської влади на селі. Пізніше він став командиром однієї з частин Червоної Армії і героічно загинув під час громадянської війни. Іншим загоном, що налічу­вав понад 300 чоловік, командував місцевий селянин-бідняк С. В. Колодін, колиш­ній унтер-офщер, що з перших днів Жовтневої революції став бійцем за Радянську владу. Але на початку січня 1919 року білогвардійці захопили Нововасилівку. 8 січня тут пройшов один з терпіннівських партизанських загонів під командуванням Храпова, до якого влилося багато місцевих селян-добровольців. Поблизу Корсак-могили і села Новоспаського загін вступив у нерівний бій з переважаючим ворогом. Багато бійців загону, в т. ч. і його командир загинули. Білогвардійці влаштували в селі терор і знущання над активістами Радянської влади та родинами партизанів. Незважаючи на це, населення саботувало намагання білогвардійців провести мобі­лізацію до своєї армії. 14 березня 1919 року частини 2-ї бригади Першої Задніпров­ської радянської дивізії визволили село. Був створений ревком, який організував продовольчу допомогу Червоній Армії. Велику організаторську роботу проводив партосередок, створений у березні 1919 року. Вже 15 березня того ж року на пові­товій партконференції, що відбулася в Мелітополі, брав участь делегат від Новова­силівки.